Починаючи з 2022 року, російські ВКС перекинули 60 батальйонів систем С-300/400 з інших регіонів ближче до України. На узбережжі Східного військового округу ще залишаються окремі системи ППО, але в глибині країни не лишилося жодної. Усі підрозділи виведено з Центрального військового округу, за винятком тих, що прикривають шахти ядерних ракет і авіабазу "Енгельс", де базуються стратегічні бомбардувальники. Системи ППО як перекидали до Південного військового округу, так і виводили звідти, але зараз у цьому окрузі є додатково 30 компонентів ППО, а в Московському військовому окрузі – додатково 69 компонентів ППО (за даними двотижневої давності, але втрати російської ППО й далі швидко зростають).
Ще одна інтерактивна графіка Tochnyi, створена на основі роботи японського дослідника.
Загальна кількість компонентів ППО зросла в Московському та Південному військових округах, але кількість компонентів С-300/400 зменшилася в усіх округах.
Особливо показово, що росія вивела 198 компонентів ППО з Ленінградського військового округу і 22 компоненти, які безпосередньо прикривали Балтійський флот. Саме в цьому регіоні розташовані Кіришський нафтопереробний завод, а також нафтові термінали Усть-Луга і Приморськ, які зазнали значних пошкоджень від українських ударів дронами протягом останніх двох тижнів.
Станом на березень 2026 року кількість компонентів С-300/400, тобто основи російської ППО, скоротилася в кожному військовому окрузі:
- Східний: -70,2%
- Центральний: -81,8%
- Південний: -60,0%
- Московський: -28,5%
- Ленінградський: -76,9%
- Калінінградський: -29,3%
Японський дослідник зафіксував чисту втрату 322 компонентів ППО, тобто скорочення на 35% від 908 компонентів, які він відстежував. Не всі російські втрати відомі публічно. Частину компонентів можна відремонтувати.
Ці засоби перекидають із військових округів навіть попри те, що у 2024 році на зберіганні були: 91 радар, 678 систем малої дальності, 165 систем середньої дальності та 290 систем великої дальності. До вересня 2025 року з цих баз почали знімати старіші компоненти систем С-300 і відправляти їх в Україну. Радари не вивозили, ймовірно, тому що їх було надто складно повністю відновити, і є підстави вважати, що їх використовували як джерело запасних частин.
Із червня 2025 року до березня 2026 року Tochnyi задокументував 492 атаки на російські системи ППО і 433 атаки на засоби РЕБ, радари та командні системи, причому кількість ударів по системах ППО стабільно зростає. Можна припустити, що є й додаткові компоненти ППО, знищені без публічних підтверджень або без фіксації на комерційних супутникових знімках.
Українські дрони малої дальності знищують живу силу та техніку поблизу лінії фронту. Їхня "мала" дальність тепер зросла до 150 км. Через це, а також через вразливість російських систем ППО до таких FPV-дронів, росія втрачає дедалі більше компонентів ППО. Українські FPV- та бомбардувальні дрони дедалі частіше відкривають шлях до успіху українських далекобійних дронів у росії. Водночас росія змушена тримати свої системи ППО в зоні досяжності фронту, щоб захищатися від українських авіаударів, а також прикривати командні пункти, логістичні центри й тилові скупчення військ від ударів дронів і ракет середньої дальності.
Ці втрати за останні
десять місяців підтверджені відео. Вони не включають втрат, яких росія зазнала до червня 2025 року.
Ще одна форма придушення ППО противника
Придушення ППО противника (SEAD) – це пошкодження, знищення або порушення здатності противника перехоплювати повітряні цілі. Зазвичай це передбачає удари по техніці на землі, але якщо знищуються заводи, що виробляють цю техніку, то засобів для перехоплення повітряних цілей стає ще менше.
Системи С-400 виробляють на заводі "Авітек" у Кірові, на
заводі НМП у Нижньому Новгороді та в Санкт-Петербурзі, де у 2025 році розширили Обухівський завод, щоб збільшити виробництво цих систем і ракет. Системи "Бук" виробляють на Ульяновському механічному заводі. Системи "Тор", "Панцир",
"Тунгуска" та ракети до "Оси" виготовляють на ВАТ "Іжевський електромеханічний завод", по якому торік у липні було завдано удару. У Конструкторському бюро приладобудування в
Тулі розробляли системи "Панцир" і "Тунгуска", а також ракети до "Тунгуски". По ньому двічі били торік у червні.
Якби
завод "Мікрон" у Зеленограді (вгорі) зазнав навіть лише пошкоджень, це стало б руйнівним ударом по російських військових можливостях. Значна частина обладнання там не лише
дорога, а й імпортна, і її неможливо ані відремонтувати, ані замінити. У чистих кімнатах не може бути більше десяти частинок розміром 0,1 мікрона на кубічний метр повітря.
Достатньо однієї порошинки на кремнієвій пластині, щоб її зіпсувати. Якщо чиста кімната пошкоджена,
виробництво затримується до повного відновлення потрібних умов.
Пускові установки – не єдиний цінний компонент. Важливі також самі ракети, і 40% російського ракетного виробництва було втрачено через удари по хімічних заводах, по заводу у Воткінську та по заводу мікроелектроніки "Кремній Ел". Завод "Кремній Ел" у Брянську був другим за величиною підприємством мікроелектроніки. Завод "Мікрон" розташований за 40 км на північний захід від центру Москви, у регіоні, щільно прикритому засобами ППО.
"Роскосмос" оголосив, що Державний космічний науково-виробничий центр переїжджає з Хімок у Московській області до Омська в Сибіру. Виробництво ракетних двигунів у Хімках перенесуть до Пермі, поблизу Уральських гір. У січні "Роскосмос" уже перевів розробку ракет-носіїв "Ангара" з центру імені Хрунічева в Москві до його філії в Омську. Саме переміщення виробництва спричиняє перебої. Москва добре прикрита ППО. Проте "Роскосмос" вважає, що відстань дасть більше захисту, ніж московська ППО.
Кільський інститут оцінив, що станом на початок 2025 року росія виробляла 4 системи ППО середньої та
великої дальності і 14 систем ППО малої дальності на місяць. Того року росія збільшила виробництво компонентів С-400, але очевидно, що російські системи ППО знищують
швидше, ніж їх встигають виробляти. Ймовірно, ця тенденція збережеться. Якщо в майбутньому ударами буде пошкоджено заводи, які виробляють системи ППО, цей тренд лише
посилиться.
Якщо Україна здобуде перевагу в повітрі над російським небом, у неї буде багато варіантів дій:
- Продовжувати знищення інфраструктури експорту нафти і газу, щоб і далі підривати російський бюджет.
- Продовжувати знищення нафтопереробних заводів, щоб підірвати внутрішнє і військове постачання пального в росії.
- Атакувати виробництво далекобійних дронів і продовжувати удари по ракетному виробництву, щоб дати перепочинок українським містам та енергетичній інфраструктурі.
- Атакувати виробництво російських FPV-дронів, щоб здобути перевагу в повітрі над українським небом.
- Атакувати Су-34, які скидають бомби з комплектами УМПК на лінії фронту.
У березні колишній міністр оборони, а нині секретар Ради безпеки росії Сергій Шойгу заявив, що "жоден регіон росії не може почуватися в безпеці" від українських ударів, попередивши, що вони можуть сягнути Уральських гір і далі.
Речник Кремля Дмитро Пєсков визнав, що захистити всю критичну інфраструктуру росії від ударів дронів "неможливо".
Україна задає хід подіям на стратегічному рівні.
"Як ви збанкрутували?"
"Двома способами. Поступово, а потім раптово."
- Ернест Гемінґвей, "І сходить сонце"
Тенденції складаються не на користь росії. Наслідки цих тенденцій також не на користь росії. Що швидше Україна зможе посилити ці тенденції, то швидше вони зруйнують здатність росії воювати і, мабуть, найкраще тут те, що навіть якщо українці не зможуть перемогти росіян, то принаймні завжди можна розраховувати на те, що росіяни переможуть самі себе.
