При правильному використанні термін служби даного активу є практично нескінченним, але, тим менш, для збереження родючості та підвищення врожайності, підприємці повинні нести капітальні витрати: в зрошення, в модернізацію техніки, в селекцію нових культур, в точне землеробство.
В індустріальній економіці основним активом є заводи та устаткування. Усі капітальні витрати пов'язані: з модернізацією устаткування, оптимізацією бізнес-процесів, автоматизацією та роботизацією, підвищенням кваліфікації робітників та інженерів.
У постіндустріальну епоху капітальні активи перемістилися на нематеріальну форму. Наразі активами стали: патенти, товарні знаки, бренд, авторське право. І хоча вони мають нематеріальну форму, проте вони, як і матеріальні активи, мають свій термін придатності. Будь-який патент може бути вкрадений, авторське право порушено, бренд та товарний знак може втратити цінність через конкуренцію. До того ж винаходи та інновації теж не стоять на місці. Тому компаніям потрібно нести такі самі витрати, щоб підтримувати конкурентоспроможність своїх нематеріальних активів. У маркетинг, щоб зберегти конкурентоспроможність бренду. У дослідження, щоб у компанії завжди був продукт, що задовольняє сучасним запитам споживачів і не поступається конкурентам.
Загалом яка б не була економіка, скрізь потрібно інвестувати в активи, щоб вони не втрачали своєї цінності та приносили прибуток. Якщо цього не робити, то вони старітимуть і втрачатимуть свою ефективність. У будь-якій економіці.
Інвестиції в активи зазвичай здійснюються там, де швидка окупність і де вища норма прибутку. Чому зараз в Україні розвивається лише сільське господарство? Тому що висока рентабельність, відносно низькі капітальні витрати разом із швидкою окупністю роблять ці інвестиції найпривабливішими. Крім того, оскільки часто для інвестування в активи часто використовуються позикові кошти, то також враховується, наскільки рентабельність перевищує вартість позики. Якщо позика дорожча, то немає сенсу інвестувати в активи. З цієї причини зараз в Україні практично ніхто не інвестує у виробництво.
Так само мало хто інвестує у нематеріальні активи, оскільки високі витрати та довга окупність роблять такі інвестиції дуже ризикованою справою. Та й навіщо це робити, якщо є прибутковіші проекти? Тому економіка повільно рухається у сировинному напрямі. І цей процес відбувається у будь-якій країні, в якій держава самоусунулася від управління економікою та передала її під управління ринковими силами
