Україна постійно говорить про відбудову, індустріалізацію, оборонну промисловість, локалізацію виробництва, технологічну незалежність, повернення людей, створення робочих місць і нову економіку. Але все це починається не з презентацій у міністерствах і не з красивих стратегій на форумах.
Усе це починається з дитини, яка вміє рахувати.
З підлітка, який не боїться формул.
З учня, який розуміє функції, ймовірність, геометрію, логіку, залежності, системи рівнянь.
З абітурієнта, який може піти не лише в “менеджмент” чи “право”, а в інженерію, фізику, математику, комп’ютерні науки, машинобудування, електроніку, енергетику, матеріалознавство, авіацію, робототехніку.
Якщо сьогодні держава знімає загальну вимогу до математики, вона завтра отримає не просто менше математиків. Вона отримає менше інженерів, менше програмістів глибокого рівня, менше конструкторів, менше аналітиків, менше фізиків, менше технологів, менше людей, здатних не продавати чуже, а створювати своє.
Це і є справжня деіндустріалізація. А додати сюди деградацію науки, медицини, силовиків, судової системи, соціального інституту, накласти сюди ще мігрантів і отримаєте ПЗЦ!
Держава перестає вирощувати людей, здатних будувати заводи, ракети, літаки, закриває існуючі виробництва, розпродає державні активи - шлях до бананової республіки, де як вдома будуть почуватися бангладешці, ефіопи, сомалійці та індуси…
Всі націоналісти і українські патріоти, які віддавали життя за майбутнє України для українців прокляли би нас за нездатність довести задумане, натомість ми дозволили і продовжуємо спостерігати над руйнуванням дому українського народу!
