Путин начал оправдываться перед россиянами за невозможность предотвратить наши удары по российской логистике. Делает он это в свойственной манере: агрессивно, шамкаючи и складывая слова в какие-то маловразумительные предложения. Слушая его так и хочется крикнуть: «выйми х*й со рта»! Это если говорить про форму. Вдумчивые журналисты взялись перевести услышанное на понятное, и им это удалось.
Теперь по сути.
1️⃣ Не будучи в состоянии остановить Украину в ее ударах по военной логистике, путин принимает решение бить в ответ. Но, по логистике чисто гражданской. К примеру, какое военное значение имеет разбомбленный склад с гуманитарной помощью «Красного Креста» под Броварами?
При этом путин обвиняет нас в том, что мы начали первыми.
Российский маленький фюрер, естественно, ничего не говорит про удары по энергетике 2022 года, про удары по «Новой поште»… Я максимально стараюсь отдалиться сейчас в эмоциональном плане от этих слов и не начать просто писать здесь маты в адрес путина. Я пытаюсь сдерживаться. Но вам это делать не обязательно.
Бить в ответ, не самое, мягко говоря, оригинальное решение, которое (в этом я уверен) просчитывалось нами. Но дело в том, что предсказуемое появление проблем у нас, не решает проблем россиян.
Удары продолжаются. НПЗ горят, к Вайлдберизу добавляется Озон, карточки на бензин не за горами, народ снова бежит из россии в ожидании мобилизации. То есть, от бравурного «Киев ставил своей целью нанести ущерб нашей экономике. Ну, что ж, получите ответ по вашим наиболее чувствительным отраслям экономики, которые и так дышат на ладан» кацапам не проще. Нам сложнее, но лучше россиянам не становится: бизнесы горят, очереди не уменьшаются. А ведь им именно это сейчас нужно - чтобы им было хорошо, сухо и комфортно. А путин этого обеспечить не может, поскольку Украина бьет, а он ничего не может противопоставить.
2️⃣ «40-дневная операция», про которую много сейчас наговорил путин в интервью пропагандисту зарубину - кейс интересный с точки зрения ударов, но не очень понятный с точки зрения коммуникационной стратегии. Именно поэтому путин сейчас трактует его с выгодной для себя позиции: «нас хотели сломить за 40 дней, но мы выстояли». И можно не сомневаться, на россии так это и будут «продавать» в телевизоре. Наша же логика проста – мы наносим удары, которые должны ослаблять военно-экономический потенциал рф. Постоянно. Всегда. До тех пор пока не поймете и не остановитесь.
Тут главное постоянство. Есть прекрасное наше слово - "тяглість". Это именно оно. Боль, фрустрация, отсутствие контроля за собственной жизнью, незащищенность, развенчивание власти - это все постоянно должно быть с россиянами. И не надо думать, что конечной целью является свержение путина. Это был бы приятный бонус, но сейчас маловероятный. Мне цель видится другая.
Россияне, по сути, остались хомо советикус. А значит, там сильны другие формы протеста: игнорирование, саботаж, халатность, безответственность, распиздяйство, «динамо», воровство, коррупция, подкуп, алкоголизм, наркомания.
Удивительно, почему у нас, еще совсем недавно (по историческим меркам) живших в том же общественном строе, сейчас мышление движется в сторону ожидания на россии революции в ее западном понимании. Откуда эти фантазии, что какой-то красавец-герой едет на хаммере, ведя за собой воодушевленных россиян со сформировавшимся образом прекрасной россии будущего? Нет.
Если революция и будет, во главе ее боевой части будет пьяный и злой чудом выживший свошник, кидающий кирпичи в витрины, срущий и блюющий от переизбытка чувств в колонном зале кремля. Новый большевик, требующий водки и справедливости. Поэтому "греть" надо там, а не надеяться на "белые пальто", засевшие в Берлине.
3️⃣ Кстати, о зарубине, этого лизоблюда из вгтрк перестали даже титровать как журналиста. На сайте кремля его интервью проходит как «Ответы на вопросы СМИ» - чучелко обесценили и обезличили.
Тут путін і команда провели черговий етап з’їзду партії «Єдина Росія» - вЄдРо. Він відбувся напередодні електоральної події по призначенню якихось людей в державну думу. Слово «вибори» використовувати не треба, бо ніякого вибору на росії немає.
Почитавши-послухавши путіна на з’їзді, думаю, що російська влада дійшла до межі своїх власних можливостей. Тепер їм потрібен «народ». Одна справа, коли в держави є гроші, які вона може витрачати на війну. Є ті, хто готовий йти за гроші або інші привілеї вбивати невідомих їм людей заради пропагандистських фантазій влади. Фантазій, в які путін запакував власний страх, бажання територій, диктаторську химеру нового світопорядку перетворивши їх для населення в примітивну (як і саме населення) ідею боротьби з нацизмом, апеляції до «дідов» і полумістичної богообраності.
З’їзд 22 серпня вартий уваги не лише через традиційне «перемога буде за нами». Значно показовішою є інша формула: «наш обов’язок — зробити все для перемоги».
Все, ресурс закінчився. Загравання з росіянами теж закінчилися. Витрачатися на те, аби компенсувати втрати життя білою «ладою каліною» вже не хочеться і, головне, нема чим. Путін вимагає «поддержки зала». Він ставить перед вЄдРом політичне завдання: перемога у війні має стати не справою армії чи Кремля, а головним сенсом роботи всієї владної системи, яка має зробите все для того аби загнати населення на війну, не створивши при цьому суспільного тиску всередині.
У цьому легко побачити історичні паралелі з воєнною мобілізаційною риторикою ХХ століття. Найближча — промова Йозефа Геббельса про «тотальну війну» в лютому 1943 року, після катастрофи під Сталінградом. Тоді нацистське керівництво фактично проголосило, що війна є справою всього народу, а кожен громадянин, партійний функціонер, робітник і чиновник має підпорядкувати свої зусилля одній меті — перемозі.
«Тотальне ведення війни — справа всього німецького народу. Ніхто не може ухилитися від її вимог», - говорив тоді геббельс.
«Продолжается специальная военная операция… Наш долг — сделать всё для победы», - говорить зараз путін.
Говорить в рік руйнування образу непереможної країни, з тисячами ліквідованих окупантів щодня, знищених НПЗ, вайлдберізов, обезлюдевшего Криму і кілометрових черг за звичайним бензином і таких самих черг на кілометри з бажаючих збігти з країни. Фактично, в рік "соціального Сталінграду".
Звичайно, є й інша, не менш очевидна паралель — радянська. «Все для фронту, все для перемоги» стало формулою сталінської мобілізації, коли економіка, суспільство і політична система були максимально підпорядковані війні. Так, путіну, який зробив війну справою свого життя (того відрізку, що йому залишився) піде саме по цьому шляху. І це повинні на Заході зрозуміти – війна проти України це не ексцес, це фактично все, що залишилося путіну. Його неможна вмовити, його треба перемогти. «Ми» чи «вони».
А для населення рф починається цікавий період. Його не будуть більше кружити, культивуючи імперський образ надлюдей, які живуть в наддержаві. Цей етап закінчився. Наступає час розплати за амбіції. Можливість обирати своє місце у цій війні: в окопі, біля телевізору, сховавшись на алтає - все це закінчилось. "Ты нужен родине, сынок". І почнуться репресії. Бо репресії на росії були не тоді, коли пакували в автозаки за антивоєнні мітинги, репресії почнуться зараз, коли росіянців почнуть тягнути на війну. І треба буде йти і здихати за путінську ілюзію світопорядку. Мобілізація поруч
