"Найреальнішим шляхом досягнення їхної мети є терор проти цивільного населення" - Карл Волох

Питання про енергетичне перемирʼя, можливість якого підтвердили (наскільки можна їм вірити - К.В.) декілька російських високопосадовців, є не лише дуже болючим, а й теоретично дуже цікавим.

Для початку - декілька постулатів, які сприймаю як доведені (+-).

1. Ніхто не здатний вести таку дорогу війну вічно, а економіка Росії вже стагнує (вперше з ковідного 2020 показує спад - і це ще не найсерйозніша проблема).

2. Удари по російській нафтопереробці останніх півроку стали дуже серйозним фактором і ситуація лише ускладнюється. Відтак, припинення ударів по російській енергетиці могло б дуже полегшити життя диктаторові.

3. Взяття під контроль Донбасу є програмою-мінімум для Путіна, без чого він не вважає для себе можливим завершити бойові дії.

4. Досягнути цієї мети військовим шляхом Путін не може, тим паче, після відмови (ніби-то) від ідеї загальної мобілізації та в світлі результатів ЗСУ останніх місяців на цьому фронті.

5. Трамп зацікавлений у припиненні війни з цілого ряду політичних, економічних і навіть особистих причин. Він не може, які б заяви не робив, припинити спроби дотиснути сторони до врегулювання. Більше того, на нього вже сьогодні, напередодні проміжних виборів, дуже серйозно тиснуть ціни на американських заправках, і йому б дуже придалося, якби російська нафтопереробка запрацювала до листопада (чи, бодай, зʼявилися домовленості, які таку перспективу обумовлюють).

6. Чимало західних джерел вказують на існування негласної згоди між Трампом і Путіним, що ця зима буде останньою спробою добитися росіянами своїх цілей, після чого перемовини стануть сутнісними.

Враховуючи п.4, найреальнішим шляхом досягнення мети п.3 є терор проти цивільного населення, знелюднення міст взимку і паралізування економіки України, що має, за задумом, посилити тиск суспільства на Зеленського шукати врегулювання за будь-яку ціну.

Водночас, продовження взаємних ударів по енергетиці посилює ризики п.2 і суперечить інтересам Трампа, з яким Путін намагається стосунків не псувати.

Наскільки ймовірно, що Трамп змусить Зеленського підписати угоду, яка буде вигідною для лише Путіну й шкідлива для наших інтересів? Які шанси, якщо попереднє не вдасться, на підписання чогось суттєвого в енергетичній галузі? Де межа компромісу, враховуючи, що зима й справді може стати критичною?

Боюся навіть припускати. А ви?