Захоплені російські документи зробили останній тиждень війни в Україні… гм… "особливо захопливим".
Під новою назвою "Ударна кампанія осінь-зима 2026-2027 років" путін і його "тупоголові командири" в москві (російське Міністерство оборони) "розробили" цілком "нову", супер-турбо-нову доктрину для України – "повітряну доктрину знелюднення". Вони прямо планують посилити ракетні удари й розширити коло цивільних, промислових і транспортних цілей, щоб зробити великі українські міста непридатними для життя та спричинити нову масштабну кризу біженців.
Лише тому, що я, серед іншого, "суперечливий і ненадійний дивак-інфлюенсер", який зараз працює над історією воєн із курдами від початку ХХ століття й загалом часто має справу з подібними практиками минулого, перепрошую, але просто не можу не проводити історичних паралелей.
Візьмімо Близький Схід як чудовий приклад: минуло всього 106 років відтоді, як британці винайшли блискучу стратегію "повітряного поліцейського контролю" регіону. Тобто: бомбити цивільне населення, щоб змусити чоловіків, чиї вказівні пальці лежать на спускових гачках, здатися. Відтоді цю практику систематично застосовували по всьому Іраку, і вона виявилася настільки успішною, що регіон інакше як сповненим миру не назвеш. Рай на землі, де замість річок течуть молоко й мед. Спираючись на цей досвід, подібні кампанії, які з приблизно 1936-1937 років проводили в інших місцях – передусім у Європі, але також в Ефіопії, Іспанії, Китаї… – британці, фашистські італійці, нацистські німці та японці, а з 1942 року ще й американці, а потім особливо американці в Іраку й ізраїльтяни по всьому Близькому Сходу – відповідно приблизно від 1991-го та 1975 року, інакше як "десь між над- і гіперуспішними" теж не назвеш.
Правда ж?
І це ще очевидніше, якщо згадати приголомшливий успіх подібних кампаній в Афганістані, Ефіопії та Мозамбіку у 1980-х – усі вони або проводилися совєтами, або здійснювалися за їхніми порадами, бо московські "поліцейські з комедії" читали той самий посібник, тільки мали більші мізки…
Тож мій висновок, як не дивно, простий: із цією російською ідеєю і планом, що з неї випливає, – нічого піти не так не може. Це буде ще одна блискуча перемога путіна.
…здобута, звісно ж, за 3-4 дні…
Не хвилюйтеся: Зєля кращий. Набагато кращий. Тож він не міг дозволити росіянам виграти день і оголосив власний… (зітхаю: це вже навіть нудно писати) "дипломатичний контрнаступ": заявив, що Україна "готова до тристоронніх мирних переговорів із росією за підтримки США". Це, природно, викликало захоплений ажіотаж у різноманітних українських і західних ведучих, які ловлять кожне слово, що його белькоче IQ47, адже ніщо так не додає довіри до мирного процесу, як посередництво засудженого злочинця, ґвалтівника й педофіла за підтримки двох посередніх спекулянтів нерухомістю.
…ніби треба бути генієм, щоб дійти висновку: загальний результат таких "дипломатичних наступів" завжди однаковий – оголосити себе готовим до званої вечері, на яку іншого гостя не запросили, а він тим часом старанно підпалює місце вечірки…
…а Зєля тим часом продовжив українську кампанію дальніх ударів по будь-яких ефектних цілях, які спадали на думку київським стратегічним мудрецям. Розумієте: вивести з ладу НПЗ – корисно. Потім, через три місяці, не зуміти знову вивести його з ладу – це вже стиль життя. А далі продовжувати кампанію ударами по інших видовищних цілях – уривчасто й без стратегічної логіки – це вже на "Оскар". Тож минулого тижня українці, серед іншого, застосували нові тактичні балістичні ракети FP-7, щоб вивести з ладу 17 електропідстанцій в окупованому Криму.
Оце вже навчить московитів…
Тим часом речник Нетаньягу в Берліні – також відомий як "канцлер Федеративної Республіки Німеччина", персонаж на ім’я Мерц, – "пообіцяв" €1 млрд військової допомоги плюс €350 млн на відновлення енергетики.
Звучить так вражаюче, що й слів не вистачає. Якщо тільки не згадати, що ця війна спалює приблизно таку суму за тиждень.
…але ж не можна заперечувати: це допоможе Міністерству енергетики Зєлі підтримувати кілька підстанцій у робочому стані – доки їх не знайде наступна російська ракета…
На оперативному рівні минулий тиждень був іще цікавішим. На Борівському та Лиманському напрямках українські сили досягли "тактичних успіхів". У найкращих традиціях цієї війни це означає, що кілька квадратних кілометрів порожніх полів перейшли з рук у руки, а ніхто, крім безпосередніх учасників, цього не помітив.
У війні, де "не втратити територію" означає провести чудовий тиждень, це справді новина для першої шпальти.
На всіх інших ділянках фронт робив те, що найкраще вміє вже рік: нічого. І дуже голосно. росіяни тиснули на південний схід від Сум і без упину билися поблизу Гуляйполя та на заході Запорізької області, не здобувши рівно жодного підтвердженого територіального успіху – така послідовність марності вже межує з перформансом. Українські контратаки, схоже, й далі залишаються "запеклими".
Не можу позбутися уявної картини: московські "тупоголові командири" планують свій наступний великий наступ із таким самим засклілим поглядом і ентузіазмом, як людина, що раз по раз б’ється головою об стіну, а потім дивується, чому стіна не посунулася.
Тому, мабуть, і не дивно, що український сержант, який воює в районі Костянтинівки, повідомив: російські війська повністю припинили використовувати бронетехніку в штурмах. Перепрошую, але тут мушу зробити висновок, що цей добрий чоловік наївний. Принаймні надто мало часу проводить у соцмережах, де всі знають: дивитися, як горить чергова БМП, погано для рекрутингу, зате дивитися відео, де один FPV полює на одного росіянина серед уламків БМП, – весело…
…і тут я знову не можу не згадати бої в цьому самому районі 1942 року: принаймні совєтська армія тоді ще мала пристойність удавати, що в неї є танки.
І ось іще один захопливий момент минулого тижня: українці застосували танки. На Куп’янському напрямку. Причому суттєво модифіковані – з масивним захистом від FPV-дронів; вони просувалися в тісній координації з розвідувальними й ударними безпілотниками, зачищаючи російські траншеї.
Знадобилося лише чотири роки, щоб зробити очевидне й почати вести загальновійськовий бій за участю роботів.
Втім, мушу визнати одне: серце справді зігрівається, коли бачиш докази того, що панове, які нині командують ЗСУ, прочитали бодай якісь статути й посібники, написані після 1945 року.
…а це вже справді добра новина – і на цьому місці я передаю слово Дональду Гіллу.
Загальний огляд
Україна вперше застосувала в ударі балістичну ракету FP-7. Подробиць про ціль або завдані пошкодження не було – лише повідомлялося, що ракета впала десь на окупованій території. Навіть із дальністю 250 км її 200-кілограмова бойова частина потенційно може бути корисною: ракета здатна дістатися цілі приблизно за п’ять хвилин і пробивати укріплені об’єкти перед детонацією. Її цілями можуть бути бункери, штаби, склади та місця скупчення військ. Вона також може стати корисним засобом для ударів по місцях запуску російських дронів і ракет, особливо завдяки швидкому підльоту, хоча багато залежатиме й від часу підготовки самої ракети до запуску. Так само важливо, чи відповідає дійсності заявлена точність у 14 метрів (CEP – кругове ймовірне відхилення) і чи буде виробництво достатньо масштабним.
російські удари пошкоджують українську інфраструктуру швидше, ніж її встигають відновлювати. 90% безпілотників із поршневими двигунами перехоплюють, і до Києва долітають одиниці. Зеленський каже, що перехоплюють 57% реактивних дронів. З часом і їх, імовірно, знищуватимуть із високою ефективністю, але до того вони завдадуть значної шкоди, особливо якщо ними керуватимуть оператори. А балістичні ракети залишатимуться проблемою доти, доки бракуватиме ракет-перехоплювачів. Україні потрібно 300 ракет PAC-3, щоб захистити інфраструктуру взимку. Інші країни надають по 2-5 ракет зі своїх уже виснажених запасів. Японія виробляє 30 PAC-3 на рік і, можливо, частину передасть Україні.
Територіальні здобутки росії у 2026 році значно менші, ніж у попередні два роки, і є висока ймовірність, що так і продовжуватиметься попри російську мобілізацію.
На землі росія й далі сильно тисне на Добропільському напрямку й зазнає великих втрат. Її просування у бік Слов’янська, схоже, пробуксовує. На інших ділянках росіяни просочуються малими групами, але біля Комара їх повільно відтискають; також є численні повідомлення без візуальних підтверджень, що становище російських сил під Лиманом погіршується.
Кількість російських ударів дронами й авіабомбами стабільно зростала, однак у вересні показники знизилися – принаймні на один місяць.
Упродовж наступних трьох місяців Україна очікує появи ще 300 000 російських військових. Туман і дощ дедалі сильніше впливатимуть на роботу дронів, а опадання листя зробить переміщення військ помітнішим. Ще невідомо, як саме ці зміни позначаться на російських та українських операціях, але бойові дії, ймовірно, відрізнятимуться від двох попередніх зим.
Суми
1020-й зенітний ракетно-артилерійський полк України збив перший реактивний дрон "Герань-5" за допомогою безпілотника, розробленого Wild Hornets.
Глибоке
Протягом останнього місяця російські війська просочуються між Козачою Лопанню та Високою Яругою. росіянам вдалося заходити в села з прапорами, але встановити контроль вони не змогли.
Милове
У супроводі трьох дронів два українські "танки-черепахи" пережили кілька атак під час завдання з ураження російських груп проникнення у Вільхуватці. Попри активність російських дронів, обидві машини змогли відійти.
Одні російські канали заявляють, що в цьому районі в оточення потрапило багато українських військових, інші повідомляють про українські контратаки й щільний артилерійський вогонь по російських групах проникнення.
Дворічна
13-та бригада України зачистила невелику лісосмугу біля Дворічної.
Лиман
У численних повідомленнях стверджується, що російські позиції розвалюються. Точних даних про те, де саме перебувають українські сили, небагато, зате є більше інформації про події останніх трьох місяців.
Перший етап: Новоселівку, Ярову, Коровій Яр та Олександрівку зачистили від груп проникнення. Середнє звільнено. Другий етап: Дробишеве зачистили від груп проникнення, Шандриголове й Дерилове звільнено. Третій етап: Карпівку та Новомихайлівку зачистили від груп проникнення, а Нове, Рідкодуб і Катеринівку звільнено.
На першому етапі операції "Вівальді" росія втратила 1 500 військових і сотні одиниць бронетехніки, артилерійських систем та автотранспорту. Також повідомлялося, що першого дня операції бронетехніка, яку використовували для підвезення піхоти, висаджувала десант на першій, другій і третій лініях російської оборони, заставши росіян зненацька. Командир 3-го корпусу повідомив, що до завершення другого етапу втрати росії сягнули 3 000 осіб. До завершення третього етапу 5 000 військових було вбито й поранено. Ще 250 здалися в полон.
3-тя бригада України завжди широко висвітлювала свої успіхи, щоб залучати добровольців і пожертви; це також давало їй певний політичний вплив, який частково захищав від найгірших проявів керівництва Сирського. Коли створили 3-й корпус, до його складу ввійшов підрозділ медіасервісів, відповідальний за комунікації, рекрутинг, організацію контенту, подій і культурних проєктів, виробництво креативних матеріалів, зокрема брендингу, та підтримання публічного іміджу. Відео публікували вже після завершення операцій, щоб не передавати інформацію росії, а після того, як командування перебрав Драпатий, вимоги оперативної безпеки стали ще суворішими.
російські підрозділи часто подають командирам неповну й оманливу інформацію, і 3-й корпус вирішив використати вади російських комунікацій, щоб вводити в оману керівництво противника. Новостворений підрозділ оперативної безпеки 3-го корпусу зібрав дані від усіх частин корпусу й проаналізував, у які повідомлення росіяни найімовірніше повірять. Нечисленні оприлюднені заяви формулювали так, щоб створити враження, ніби головний український удар відбувається вздовж осі Шандриголове – Зелена Долина. Насправді основні зусилля України були спрямовані на Нове, але росія перекинула підкріплення далі на захід, де вони частіше потрапляли під удари дронів; уцілілих потім кидали в контратаки, які відбивали українські війська, що чекали на них. Ці атаки тривали навіть тоді, коли виступ звужувався внаслідок українського просування на Нове.
Удари дронів у російському тилу ускладнювали дії російської піхоти на передовій.
Україна переобладнала БТР-60 для дистанційного керування й начинила його вибухівкою. Над машиною летів розвідувальний дрон, допомагаючи з навігацією.
20-хвилинне відео операцій, проведених кілька тижнів тому. Українські підрозділи використовують власні дрони, щоб оглядати місцевість і виявляти російських військових. Частина росіян здається, інші накладають на себе руки. Українцям доводилося швидко відходити, бо росіяни готували мінометний обстріл позицій, де перебували солдати, які здавалися. У районі багато ізольованих російських позицій без підтримки, які українці зачищають. Саме ця ізоляція стала одним із чинників, що підштовхнув багатьох до здачі в полон.
3-й корпус України почав розробляти концепцію застосування повітряних дронів для доставки наземних роботизованих комплексів у тил противника в листопаді 2025 року. Приблизно п’ять місяців тому перші два наземні дрони висадили за 15 км від лінії фронту, але момент посадки помітили, і комплекси знищили вогнем. Невдовзі ще два наземні дрони успішно доставили в тил, після чого було знищено бункер, який використовували військові, що прямували на передову.
Деякі операції мають конкретну ціль, яку треба знищити. Інші проводять у районах, де повітряне спостереження обмежене через дальність, рельєф або потужну ППО. Наземні дрони скидають за межами такої зони, після чого вони певний час чекають: це дає змогу поспостерігати за районом і витримати паузу між повітряною доставкою, яка могла привернути увагу противника, та початком руху, коли ця увага вже може послабнути. Під час руху камери збирають розвіддані про місцевість і активність противника. Деякі наземні дрони влаштовують засідки й чекають на ціль.
Одного разу наземний дрон застряг на дорозі. Іншого разу – чекав поблизу місця, звідки регулярно виходили групи проникнення. В обох випадках допитливі росіяни помітили дрон і підійшли його оглянути – помилка, якої вони вже не повторили. Найбільші втрати від одного такого апарата становили двоє вбитих і четверо поранених. Атаки наземних дронів змусили росіян відмовлятися від логістичних маршрутів і навіть від механізованої атаки, яку вони готували кілька днів.
Такі удари по тилу не лише знищують особовий склад і позиції, а й порушують переміщення вантажів, людей і техніки, змушують росію перекидати сили та підвищувати пильність у районах, які раніше вважалися відносно захищеними від наземних атак. Це розширює сухопутне поле бою й порушує потоки людей і вантажів до фронту, посилюючи ізоляцію підрозділів на передовій.
Білецький, командир 3-го корпусу України, веде доброзичливу розмову з російськими полоненими, у якій звучить усе, що й має звучати: росіяни були голодні й спраглі, їх кинули помирати, командири забрали їхні гроші, а українці поводилися з ними добре. Один росіянин сказав, що після полону українці заявили: треба швидко забирати його звідти, інакше його вб’ють свої ж.
Полоненим запропонували вибір: допомагати відновлювати частину завданих руйнувань, воювати за Російський добровольчий корпус на боці України або чекати в полоні на обмін, розуміючи, що за кілька тижнів їх знову можуть відправити на фронт.
Білецький сказав, що через два місяці становище росії буде гіршим, оскільки "кілька ваших полків буквально почали розвалюватися". 3-й корпус надає пріоритет мінометникам, операторам дронів і фахівцям РЕБ, а не піхоті.
Слов’янськ
Україна провела кілька невеликих контратак у напрямку Малинівки та Рай-Олександрівки; російське просочування малими групами тривало. росія не змогла просунутися, а російський блогер пише, що під українським тиском їхні війська починають тріщати.
Костянтинівка
Повідомлень небагато, але обидві сторони виявляють певну активність у місті та навколо того, що від нього залишилося.
49-й батальйон України закинув вибухівку в будівлю, зайняту росіянами, й частково її обвалив. За 500 метрів на північ від міста росіяни скидають вибухівку на позицію.
93-тя бригада України використала плавучий наземний дрон для перевезення вантажів на 40 км.
Добропілля
У вересні 1-й корпус убив 4 601 росіянина, поранив 1 563 і взяв у полон 10. Також було знищено або пошкоджено 50 артилерійських систем і 596 автомобілів. Знищено лише 5 одиниць бронетехніки, але корпус очікує, що ця цифра зросте зі зміною погоди й російської тактики.
Величезна кількість російських груп проникнення перевищує спроможність українських екіпажів дронів їх уражати (а тепер уявіть, як де-факто "бездронове" НАТО намагається впоратися з подібною ситуацією…). На півночі росіяни втрачають людей швидше, ніж встигають просочуватися вперед, однак їм вдалося закріпитися в Шевченку й на території на захід від нього. Водночас російських груп проникнення більше, ніж здатні підтримувати їхні власні оператори дронів, і це одна з причин великих втрат. росії буде складно спрямувати сюди ще більше мобілізованих, бо район і так перенасичений військами, а рослинність починає зникати.
Комар
Минулого тижня бої точилися в Комарі та Шевченку. росіяни показали двох загиблих українців на околиці Шевченка.
40-ва бригада морської піхоти України зачищала позиції навколо Філії. Ймовірно, це відбувалося в липні та серпні.
Історія боїв навколо Комара.
Гуляйполе
225-й штурмовий полк у вересні вбив 505 росіян і поранив ще 354.
Запоріжжя
Після того, як українські підкріплення зачистили значну частину груп проникнення на південь і південний схід від Оріхова, потік російських груп на південний захід від Оріхова й далі на захід посилився.
39-й зенітний ракетний полк збиває реактивний дрон із ПЗРК.
Окуповані території
Су-30 злітає буквально в останню мить, уникаючи українського дрона.
Залізничний міст у Криму знову атакували. Атаковано радари та системи РЕБ, невеликий літак і два малих військово-морських судна. За три місяці було уражено багато підстанцій.
Після успішного удару по вантажівці на землі інший український дрон знищують у повітрі. Окрім вантажівок на автошляхах, атакують і російські машини, які везуть вантажі й обладнання ближче до фронту. Також під удари потрапляють мобільні вогневі групи.
Зйомка із землі: знищення зенітного комплексу "Панцир", поки над ним пролітає інший дрон.
Вигляд морської оборони Керченського мосту із самого мосту та на Google Maps.
росія й далі захоплює майно на окупованих територіях. Станом на серпень понад 34 000 будинків і квартир переписали на росіян; також захоплено тисячі підприємств, офісів і готелів, навіть якщо власники й далі ними керують.
Найбільша концентрація захопленої нерухомості – у Маріуполі та Луганську.
Минулої зими частина мешканців Олешок померла, ймовірно, від переохолодження. Люди розпалювали вогнища у дворах і часом не могли навіть довести воду до кипіння через російські дрони, хоча перебували на контрольованому росією березі річки. Щонайменше 2 000 цивільних відчували нестачу їжі та води. росіяни відправляли в район вантажівки під виглядом гуманітарної допомоги, але насправді доставляли військам дрони та інші припаси. Українські дрони доправили цивільним чотири тонни допомоги, але російські військові, які самі мають проблеми із забезпеченням, часто забирають їжу й воду. Мешканців допитують через упаковки з-під продуктів неросійського походження. Інших затримували, після чого їх більше ніхто не бачив. росіяни не хочуть, щоб цивільні залишали Олешки, бо населення слугує їм прикриттям.
Без їжі українські цивільні в Олешках можуть загинути. Якщо в них є їжа з українськими етикетками – вони теж можуть загинути.
росія
У вересні 10 російських НПЗ тимчасово зупинили виробництво. Ще два скоротили його до 25% потужності.
Волгоградський НПЗ атакували увосьме від серпня 2025 року.
Самарська перекачувальна станція – найбільше нафтосховище в Європі – транспортує російську та казахстанську нафту до експортних терміналів. Вісім із 71 резервуара та інше обладнання було пошкоджено або знищено.
Було атаковано нафтобази у Старонижестебліївській, Новотитаровській та Павловській.
За 85 км на північ від москви цех на заводі боєприпасів було зруйновано після щонайменше трьох вибухів; загинули семеро людей. Там виготовляють термобаричні бойові частини для дронів "Герань". Вибух міг бути наслідком промислової аварії.
Удар дрона по залізничному мосту спричинив часткове обвалення конструкції та сходження потяга з рейок; також атакували інші залізничні лінії. Кілька атак на російські залізничні мости відбувалися й рік тому.
Було уражено майданчик запуску дронів.
Бомбардувальник Ту-95 розбився в Сибіру невдовзі після зльоту; загинули шестеро із семи членів екіпажу. Відмовили три з чотирьох двигунів, що може свідчити про забруднення пального. У росії близько 45 Ту-95, з яких 36 боєздатні.
російський Су-35 сплутав власний гелікоптер Мі-8 з українським дроном і збив його; загинули троє людей.
На авіабазі Ханська приблизно за 500 км від кордону було уражено Су-34, Су-35 і склад боєприпасів.
росія планує витратити на військо $200 млрд у 2027 році – це на 27% більше від початкового бюджету 2026 року. На військові потреби піде понад третина всього бюджету.
Десантник, якого розшукували за катування понад 50 українських полонених, загинув у Тулі через несправність автомобіля.
У Сибіру працівниця лабораторії померла від чуми, ще 197 людей перебувають під медичним наглядом.
Просто… росія.
Бровді говорить
Бровді заявив, що 85% українських дронів влучають у цілі. 95% безпілотників атакують тактичні цілі, а 5% – оперативні та стратегічні. Він також сказав: коли одна зі сторін отримує технологічну перевагу, це лише питання часу, коли вікно цієї переваги закриється. За його очікуваннями, мобілізованих російських військових відправлятимуть на передову без належної підготовки; до кінця року армію поповнять 300 000 людей, яких використовуватимуть як біомасу. Для України це буде складним завданням, але до нього підготувалися; російські втрати зростатимуть, особливо коли восени та взимку зникне листя.
На столі в Бровді стояв лічильник заявлених російських втрат. На 22-й хвилині інтерв’ю цифра зросла на 18. До завершення 45-хвилинної розмови – на 40, тобто приблизно на половину роти. За його словами, Україна щодня знищує російський батальйон.
За сучасного рівня технологій та OSINT Україну практично неможливо заскочити зненацька концентрацією російських військ. У росії є ті самі інструменти, але її командна вертикаль бреше начальству, щоб приховувати проблеми. Саме тому Україна з’ясувала, що значно ефективніше не оприлюднювати подробиць. Брак деталей не дає росії точно оцінити реальну ситуацію й ухвалювати рішення на основі цих знань.
З військової точки зору Бровді не вірить у завершення війни навіть у разі укладення угоди про припинення вогню. Водночас він не вважає, що війну можна завершити на полі бою. З огляду на невизначені строки та мобілізаційну перевагу росії, він зосереджується на такому:
- зберігати життя українців;
- нарощувати вогневу міць, щоб знищувати російську живу силу;
- продовжувати знищувати російську ППО ударами середньої дальності, зберігаючи "вікно" для дальніх ударів;
- продовжувати дальні удари, щоб посилювати переговорні позиції політичного керівництва України.
Він не може врахувати американський вплив на переговори, бо не знає, що відбувається в головах американців.
За його словами, НАТО й далі залишатиметься слабким гравцем, якщо лише говоритиме про загрозу. Масштаб Альянсу працює проти нього, бо в організації завжди знайдеться свій "Орбан". Сьогодні це Фіцо. Завтра ним може стати німець або француз. Такі політичні чинники не дають НАТО досягти рівня, за якого навіть путін вважав би свої погрози нездійсненними. Коли НАТО називає вторгнення дронів у Румунію чи країни Балтії випадковостями, Бровді нагадує: дрон – це високоточна зброя, і запитує генералів НАТО, чи справді вони готові до війни. За його словами, відповіді не потрібно.
Коли Велика Британія оголосила про створення Сил безпілотних систем, усі в штабі Бровді аплодували стоячи. Потім британський уряд змінився, процес сповільнився, а після політичного спротиву пішов іншим шляхом. Велика Британія має всі можливості стати головним постачальником дронів. За словами Бровді, чотири країни НАТО створюють архітектуру командування безпілотних систем і не афішують цього – і він це підтримує. На його думку, краще спочатку зробити, а вже потім говорити, інакше вийде як у британському сценарії. Він рекомендує використовувати Об’єднані експедиційні сили (JEF), створені Великою Британією у 2012 році разом із дев’ятьма іншими членами НАТО, але не з усіма країнами Альянсу.
Він наголошує, що Україна має бути залучена до розбудови родів військ безпілотних систем, щоб їх від початку формували правильно.
