Цими невизначеними часами замість музики в автівці слухаю лекції з нашої історії. Переяслав мене вразив. Головний храм Переяславського єпископства за часів Київської Русі, неподалік Дніпра, на Київщині. Здається, за Януковича туди заїхали московські попи й потрапити в підвали цієї церкви, аби дослідити історичну спадщину, не виходило довгі роки. Потрапивши туди, українські науковці виявили, що стародавні фрески були замальовані росіянами. Те, що було створено за часів Русі - нахабно знищено, як наче це не має значення. Звісно, для московитів не має. Те, що могли - вони вивезли до себе.
На великій кількості важливих місць, де можна було б проводити дослідження, заливався бетон, і на ньому будувалася надбудова: чи то фальшиві "лідери", нав'язані Україні. Чи то фальшива "дружба" та "воз'єднання". Пам'ятники, таблички, назви тощо. Але мені це нагадує бидло, яке дуже хоче мати якийсь титул. Воно по суті своїй саме бидло, але хтось купує собі звання. Хтось купує документи. Хтось одружується з потомками князів/графів, а росіяни вибивають двері лаптями (чужі двері) й риються в чужій історії. Чорні археологи викопують князівські печатки, перстні, побутові знахідки, й вивозять на росію. В самій Україні знищують архітектуру, фрески, вивозять з неї картини й книги. До речі, як бути з "Повістю временних літ" (чи "Повість минулих літ")- вона ж пройшла декілька втручань московитів і була дописана, доповнена тим, чого насправді не було?
Російське бидло одягає чужий одяг. Сідає за чужий стіл. Їсть чужою ложкою чужу їжу. Але як бидло не одягай, його сутність проявляється в тому, як воно поводиться. І зараз ми це бачимо. Вкотре.
Взагалі, на мою думку, наша історія настільки крута, а ми її насправді не знаємо - що вона може виявитися більш вражаючою, ніж те, що ми їдемо дивитись в інших народів. В "Пітєр" їздив багато хто, напевно, з нашої країни. В так звану "культурну столицю". Тільки чия культура представлена в їх музеях? Виходить, наші люди їздили в "ермітажі" дивитись на власну історію.
Просто вкрадену
