Дуже підходящі теми від «The Economist» на подумать. Глобально подумать. Нам тут за війною не дуже видно, а людство грузиться співіснуванням з ШІшкою. І одна думка мені вкрай зрезонувала – а шо робити цілий день, якщо ШІ позбавить тебе роботи? От проснувся, почистив зуби, поїв… А далі? Взяв клєтчату сумку і поїхав в тролейбусі? Ну ок. А куди? А шо там? У Швеції провели дослідження тих, хто виграв в лотерею. Виявилось, що дуже мало хто з них покинув свою роботу після виграша, який давав можливість забити на все)))
Тобто зайняти руки і голову на дозвіллі – це не така проста задача, як може здатися. Але це скоріше, все-таки проблема багатших людей. Як виявилось, у бідніших країнах люди дуже покладають надії на ШІ, що «штучка прийде – порядок наведе»))) Бо бідним хочеться стати багатшими. А там вже видно буде. Звідси дуже різний підхід Сходу і Заходу до ШІ. Західняки бояться, що штучка вигонить їх з офісів на вулицю безробітними. А східняки бажають хоча б побачити що то за життя таке безтурботне)))
Це я дуже приблизно переповів роздуми «The Economist». Раджу для розширення кругозору ці два тести.
Якщо штучний інтелект витіснить людських працівників, ті втратять не лише заробітну плату
Іноді ти берешся за якийсь проєкт і розумієш, що помилився у своїх оцінках. До свого жаху ти усвідомлюєш, що повернутись назад уже запізно. Тож ти продовжуєш працювати, сподіваючись уникнути катастрофи. Але досить вже про те, як Марк Цукерберг п’є «Гіннес». Інші великі діячі у сфері штучного інтелекту мають глибокі побоювання іншого роду — щодо потенційних наслідків технології, яку вони розробляють. 18 жовтня лабораторія штучного інтелекту Anthropic заявила, що планує передати 5 % своїх акцій до благодійного фонду, який, можливо, згодом розподілятиме грошові кошти серед людей, що постраждали від економічних потрясінь. Наступного дня Ілон Маск пообіцяв подарувати по одній акції SpaceX кожній дитині в Америці.
Поки що немає жодних ознак «апокаліпсису» робочих місць через ШІ. Але якщо ця технологія знищить набагато більше робочих місць, ніж створить, питання про те, наскільки важлива оплачувана праця — не лише для доходів людей, а й для їхнього щастя та гідності — стане справді актуальним.
На це питання існують надто оптимістичні відповіді. Дехто зазначає, що історія сповнена суспільств, які не були організовані навколо оплачуваної праці. Дані опитувань показують, що більшість американців-пенсіонерів заявляють про задоволеність своїм життям. Іншими словами, вирішіть дрібну проблему, як фінансувати життя без роботи, і кожен міг би весело проводити дні, вирощуючи томати, що здобувають нагороди, або вирушаючи в річкові круїзи.
Правда, як завжди, набагато складніша. Огляд наукової літератури про добробут і працю, опублікований минулого місяця Стефані Чан та іншими дослідниками з Google DeepMind — ще однієї лабораторії штучного інтелекту, — є корисним нагадуванням про те, що оплачувана робота надає переваги, які виходять далеко за межі доходу, і що шлях до позитивного результату в разі реальних економічних потрясінь буде вузьким.
Розгляньмо, що дає робота. Марі Ягода, впливова науковиця, визначила п’ять прихованих переваг зайнятості: структуру, яку вона надає щоденному життю людей; соціальні контакти, які вона передбачає; відчуття спільної мети; статус, який надає робота; та стимул, що відштовхує від бездіяльності й спонукає до активності. (Є й інші: у недавній статті Ноя Кучекінія з Каліфорнійського університету в Ірвіні та його співавторів наведено докази того, що когнітивний спад прискорюється серед дорослих, які залишають ринок праці до досягнення пенсійного віку.)
Навіть люди, які мають безліч можливостей, здається, ставляться з обережністю до життя, присвяченого дозвіллю. У Кремнієвій долині не так уже й багато мільярдерів, які кидають усе, щоб присвятити себе своїм хобі. У тому ж дусі у статті Бенгта Фуракер та Анни Давідссон із Гетеборзького університету розглядалося, як переможці лотереї у Швеції реагували на свою удачу. Більший виграш дійсно збільшував ймовірність того, що переможці візьмуть тривалий неоплачуваний відпустку та скоротять робочий час, але лише невелика частка з них повністю покинула роботу.
Звісно, деякі роботи приносять набагато менше задоволення, ніж інші. І можна отримати приховані переваги в інших сферах — наприклад, доглядаючи за близькими або будучи батьком чи матір’ю, які залишаються вдома. У статті Мішель Йонгенеліс із Мельбурнського університету та її співавторів розглядався вплив волонтерської діяльності на добробут австралійських пенсіонерів. Навіть дуже невеликий обсяг — усього лише година на тиждень — призводив до помітного підвищення показників задоволеності життям та відчуття його сенсу.
Але це слабка втіха для тих, хто хоче й сподівається працювати. В іншій статті Клеменс Хетшко з Лідського університету та його співавтори проаналізували самооцінку добробуту німецьких дорослих після виходу на пенсію. Рівень задоволеності життям у працюючих людей майже не змінився після того, як вони залишили ринок праці. Натомість люди, які на момент досягнення пенсійного віку тривалий час були безробітними, повідомили про значне підвищення рівня добробуту.
На перший погляд це здається дивним. Люди, які раніше працювали, майже напевно зазнали б більших потрясінь у своєму повсякденному житті та доходах. Теорія авторів полягає в тому, що безробітні змінили соціальну категорію — з небажаної, коли вони були працездатного віку, на поважну, коли досягли пенсійного віку.
Іншими словами, кожен, хто безтурботно стверджує, що люди можуть замінити оплачувану роботу іншими видами діяльності, просто ігнорує факти. Деякі роботи є неприємними. Але на даний момент ніщо інше не приносить такого ж комплексу психологічних та фінансових вигод у такій соціально прийнятній формі. Забезпечити людей достатньою кількістю грошей для прожиття, якщо штучний інтелект забере у них роботу, — це велика проблема. Надати їм почуття власної гідності було б не менш складно.
Несподівана популярність штучного інтелекту
Ще хлопчиком, що ріс у період після Корейської війни, Бе О-до ходив до лісу, щоб набрати дров для опалення сімейного будинку. «Епоха ручної праці глибоко вкоренилася в мені», — каже 70-річний продавець скрипок, сидячи під деревом у парку в районі Чонно в Сеулі. Він згадує, як доводилося користуватися «ножним насосом», щоб набрати води, а також свою радість, коли перші трактори з’явилися в сільській місцевості Південної Кореї.
За останні десятиліття він став свідком того, як завдяки інтернету та смартфонам життя «стало настільки зручним». А що щодо штучного інтелекту? «Людям немає чого турбуватися. Такі речі — це добре», — каже він. «Вони повинні продовжувати розвивати цю технологію. Людство досягло такого прогресу до нашого покоління. Неможливо передбачити, як зміниться світ».
Якщо читати заголовки західних ЗМІ, може здатися, що негативне ставлення до ШІ швидко поширюється всюди. Але поки що це не так. Оптимістичне ставлення пана Бе до ШІ поділяють майже дві третини південнокорейців, згідно з опитуванням, яке компанія GlobeScan провела для The Economist. За межами багатих країн це позитивне ставлення ще сильніше: наприклад, майже дев’ять із десяти людей у Нігерії та В’єтнамі заявили, що ШІ покращить не лише їхнє власне життя, а й долю всього людства (див. діаграму 1).
Опитування у 34 країнах проводилося онлайн, що могло схилити настрої на користь ШІ. Проте в тому ж опитуванні настрої в багатих західних країнах були набагато похмурішими. У США, Канаді та Франції більше людей ставилися до майбутнього впливу ШІ на людство негативно, ніж позитивно. В інших західних країнах настрої були загалом позитивними, але значно менш оптимістичними, ніж у бідних країнах світу. Інше нещодавнє опитування у 37 країнах, проведене компанією Gallup спільно з Microsoft, дало схожі результати: ШІ користується широкою популярністю, але меншою — у багатих західних країнах.
Чому існує такий розрив між Заходом та рештою світу? Частина цього оптимізму може охолонути, коли все більше людей у бідних країнах безпосередньо стикатимуться зі ШІ або дата-центрами й побачать, що ця технологія допомагає або шкодить одним більше, ніж іншим. Згідно з дослідженням Microsoft, у другому кварталі 2026 року близько 9 % кенійців працездатного віку користувалися ШІ. Проте 85 % опитаних GlobeScan заявили, що це змінить їхнє життя на краще.
Але чимало людей — як бідних, так і багатих — вже принаймні приблизно усвідомлюють підводні камені ШІ. За результатами опитування Pew Research Centre, жителі Південної Кореї (разом з австралійцями) найчастіше заявляли, що очікують, що ШІ призведе до масових скорочень робочих місць та поглиблення нерівності. Поки що, однак, такі побоювання, здається, переважають інтерес до перспектив цієї технології.
Частково це пояснюється тим, що багато працівників за межами найбагатших країн мають менше чого втратити від ШІ, ніж їхні колеги на Заході. У більшості бідних країн праця часто є неформальною і, порівняно з робочими місцями на Заході, нестабільною. Уявлення про втрату стабільної офісної роботи через технології є скоріше проблемою розвиненого світу (хоча, скажімо, в Індії працівники сфери інформаційних технологій та інших допоміжних служб виглядають вразливими до змін).
Бідні країни також мають чимало виграти від ШІ. У країнах, де можуть бути недосконалі інституції та офіційна освіта, ШІ допомагає деяким людям самостійно вирішувати свої проблеми. «Песимізм — це привілей тих, хто може собі дозволити впадати у відчай», — стверджує Паял Арора, авторка книги «Від песимізму до перспектив» про розбіжності в ставленні до технологій.
Шукайте — і знайдете
В Індії користувачі отримали дешевий або безкоштовний доступ до таких додатків, як Gemini від Google або ChatGPT від OpenAI; згідно з нещодавнім дослідженням Microsoft, у другому кварталі 2026 року майже кожен п’ятий індієць працездатного віку використовував генеративний ШІ, порівняно з третиною американців. DeepSeek, безкоштовна китайська альтернатива, популярна в Африці, де, за оцінками Microsoft, у багатьох країнах приблизно кожен десятий чоловік працездатного віку використовував генеративний ШІ у другому кварталі.
Вузька вулиця в жвавому передмісті Мумбаї наочно ілюструє ці переваги. Багато магазинів на ній використовують ChatGPT для створення рекламних матеріалів. Оптик Дінеш Чандра попросив чат-бота створити для свого бренду фотографію, що «перемагає гравітацію». Чат-бот належним чином створив зображення — яке тепер надруковано на брошурах — окулярів, що парять над хмарами, тримаючись на пір’їні. По сусідству Омкар Сапре, який продає сухофрукти, масали та мариновані овочі, публікує «гарні фотографії» від ChatGPT в Instagram та WhatsApp і помітив, що його продажі зросли. Ашлеша, яка працює в хімчистці на тій самій вулиці, каже: «Ми важко працюємо, і ШІ — це додаткова підтримка для нас. Усі користуються Instagram».
Усі вони люблять зручність використання ШІ; ніхто не турбується про безпеку, конфіденційність чи витік даних, а тим більше про «неякісний ШІ-контент». Критика ШІ-контенту, здається, менш поширена за межами Америки та Європи. Західні країни «історично монополізували знання та виробництво ідей, але ШІ кидає цьому виклик», — каже Юен Юен Анг із Університету Джонса Гопкінса. «Чи є це кризою лише для тих, хто втрачає від цих змін?»
Як ілюструє пан Бе, навіть у деяких багатих країнах та країнах із середнім рівнем доходу, де, здавалося б, від цих змін можна втратити більше, ШІ користується напрочуд великою популярністю. За даними Microsoft, сінгапурці входять до числа провідних користувачів ШІ у світі; майже дві третини з них заявили GlobeScan, що, на їхню думку, ця технологія матиме позитивний вплив на їхнє життя. У Малайзії, де спостерігається бум будівництва великих центрів обробки даних, незначні протести проти цих об’єктів поки що не переросли у ширший суспільний резонанс.
Деякі країни, де панує оптимізм щодо ШІ, мають спільні фактори, які, здається, виходять за межі соціально-економічних розмежувань. Одним із них є загроза нестачі робочої сили. Регіони світу, які вже давно мають низькі показники народжуваності, як-от Східна Азія, стрімко старіють. Багато хто сподівається, що ШІ (та роботи на базі ШІ) зможуть замінити працівників, яких немає, допомагаючи країнам піклуватися про старіюче населення.
Ще однією рисою деяких країн-оптимістів щодо ШІ є жива пам’ять про те, як технології радикально трансформували суспільства за один людський вік. Сінгапур, Південна Корея та Тайвань перетворилися з бідних на багаті країни частково завдяки швидкому впровадженню нових технологій, що походили з-за кордону.
У Китаї та Індії технологічні стрибки, зокрема завдяки додаткам для цифрових платежів та доставки, принесли надзвичайну зручність та автономію. «У нашому віці ми пережили незліченні зміни», — каже пані Мен, яка працює в рекламній сфері в Пекіні і яка у свої 40 років відчуває себе старою. «У Китаї ситуація ще навіть не встигла стабілізуватися, як через два-три роки настає черговий величезний зсув». В Індії смартфони за лічені роки подарували сотням мільйонів людей «Бога в їхніх руках», — зазначає пані Арора.
Натомість у західних країнах песимізм щодо ШІ може відображати уявлення людей про те, що їхнє життя не стає набагато кращим, що ШІ може погіршити їхнє життя — і що на політиків не можна покладатися в питанні захисту їхніх інтересів. Даніель Добриговський, автор книги «Управління технологіями», стверджує, що на таке ставлення впливає досвід людей із соціальними мережами та великими технологічними компаніями, яких західні уряди намагаються приборкати.
Важливу роль може відігравати й те, як політики та компанії говорять про ШІ. Керівники американських лабораторій, які мчать до «загального штучного інтелекту», попереджають про втрату робочих місць та вимирання людства. Азіатські політики та керівники технологічних компаній рідко висловлюються в такому ключі — можливо, частково тому, що вони самі не розробляють передових технологій. Натомість вони, як правило, зосереджуються на практичному застосуванні ШІ — на тому, що вони зроблять із цією технологією, а не на тому, що вона зробить з ними. Навряд чи ви почуєте, як керівник Samsung публічно говорить про катастрофічні наслідки ШІ.
У Китаї, де відбуваються значні прориви в галузі ШІ, чиновники дійсно турбуються про ризики — від загроз кібербезпеці до економічних потрясінь. Але загальний тон державних ЗМІ є оптимістичним.
Однак було б помилкою робити висновок, що мешканці країн, які більш позитивно ставляться до ШІ, взагалі не мають жодних побоювань. Дехто з більшою покірністю ставиться до розвитку технологій як до долі, якої не можна уникнути. «Вплив штучного інтелекту може відрізнятися від усіх попередніх змін. Але Земля має свої ритми», — каже пані Мен у Пекіні. «Якщо тобі не судилося вижити, ти не виживеш. Не можна ж жити, щодня переживаючи, правда?»
Чо Кю-джин із Сеульського національного університету вважає, що південнокорейці охоче приймають штучний інтелект, незважаючи на свої побоювання, оскільки «страх залишитися позаду сильніший за страх втратити стабільність». 40-річна юристка з трудового права Кім А-ран каже: «Коли настали зміни під час промислової революції, вони мали як позитивні, так і негативні наслідки. Ми знайдемо спосіб жити». Її маленький син, що стоїть поруч із нею в «Galaxy Robot Park» неподалік від Сеула, імітує гуманоїда, який відпрацьовує прийоми муай-тай, тримаючи в руках робочий зошит, де пояснюється, як за допомогою штучного інтелекту програмувати таких роботів.
Таке прагматичне сприйняття свідчить про те, що позитивне ставлення, подібне до того, яке демонструє пан Бе, може виявитися нестійким. Кім Чон-нам із KAIST, університету, що спеціалізується на технологіях, є членом Президентської ради Південної Кореї з питань національної стратегії у сфері штучного інтелекту. Він вважає, що терпимість південнокорейців залежить від «компетентно розробленої» політики. Якщо ШІ почне «створювати очевидних невдах», наприклад, у питаннях справедливості під час іспитів або на ринку праці, він побоюється, що цей простір для маневру може зникнути. Те саме може статися й в інших країнах. «Як ви збираєтеся створити ШІ, здатний керувати мотоциклом?» — запитує Андерсон Сантос, кур’єр у Сан-Паулу, Бразилія, який згодом з жахом реагує на згадку про безпілотні автомобілі.
У інших частинах світу також з’являються перші ознаки негативної реакції на центри обробки даних, хоча й не настільки явні, як відкрите повстання, яке спостерігається в багатьох регіонах Америки. На Філіппінах люди виходять на марші проти «Pax Silica» — очолюваної США ініціативи з розвитку ШІ та ланцюгів постачання напівпровідників. У Тане, місті поблизу Мумбаї, сотні людей протестували проти гіпермасштабного центру обробки даних Amazon, який планується побудувати в їхньому районі. Проте гнів ще не охопив усіх. «Це як будь-який інший завод», — каже один із мешканців. "ШІ — це майбутнє"
