Якщо б поставити питання генеральному конструктору державного підприємства КБ «Луч» Олегу Петровичу Коростельову:
Що би підприємство могло створити, якби отримувало більше 50 млрд грн на рік?
"Якби Державне конструкторське бюро «Луч» отримувало фінансування у розмірі понад 50 мільярдів гривень (понад 1,2 млрд доларів) на рік, воно перетворилося б із розробника штучних зразків на потужний оборонний гігант глобального рівня. За масштабами це перевищувало б увесь довоєнний оборонний бюджет України на закупівлю зброї.
Це фінансування дозволило б КБ «Луч» закрити критичні потреби Збройних Сил України одразу у кількох стратегічних напрямках.
1. Ракетний щит і «Довга рука» України
З таким бюджетом підприємство змогло б масштабувати виробництво своєї найвідомішої зброї та завершити перспективні розробки:
• Сотні ракет «Нептун» щороку
Модернізація ракет для ураження не лише кораблів, а й наземних цілей на відстані 300–400+ км. Це дало б змогу тримати під вогневим контролем глибокий тил ворога.
• Масштабування РСЗВ «Вільха-М».
Випуск тисяч високоточних 300-мм ракет із дальністю понад 110 км (аналог HIMARS, але з потужнішою бойовою частиною).
• Власний ОТРК (Оперативно-тактичний ракетний комплекс).
Доведення до серійного виробництва ракетного комплексу, здатного летіти на 500+ км.
2. Створення вітчизняної протиповітряної оборони
КБ «Луч» уже має напрацювання щодо українських зенітно-ракетних комплексів (ЗРК). Гроші вирішили б головну проблему — купівлю дорогих компонентів та випробування:
• Комплекси «Корал» та СД-300.
Фінансування дозволило б створити лінійку українських ЗРК малої, середньої та великої дальності (до 100 км).
• Незалежність від постачань Заходу.
Україна отримала б власну альтернативу комплексам NASAMS або IRIS-T, виробництво якої не залежить від політичної волі партнерів.
3. Затоплення фронту протитанковими комплексами
Протитанкові ракетні комплекси (ПТРК) «Стугна-П» та «Корсар» стали легендарними. За 50+ мільярдів гривень КБ «Луч» могло б:
• Перейти від поштучного виробництва до конвеєрного випуску десятків тисяч ракет на рік.
• Повністю закрити потребу ЗСУ в протитанковому озброєнні та створити величезні резерви.
• Інтегрувати «Стугну» на будь-які платформи - роботизовані шасі, баггі, бронеавтомобілі та бронетранспортери.
4. Безпілотні системи та роботизація
Підприємство розробило проєкт важкого ударно-розвідувального БПЛА «Сокіл-300» (український аналог Bayraktar TB2 / MQ-9 Reaper):
• Запуск у серію «Сокіл-300».
Гроші пішли б на закупівлю дефіцитних імпортних оптико-електронних станцій та двигунів.
• Морські та наземні дрони
Створення дистанційно керованих платформ із протитанковими ракетами.
5. Індустріальний прорив та підземні заводи
Головна цінність великих грошей під час війни — можливість побудувати стійку інфраструктуру:
• Підземні або закордонні філії.
Створення дублюючих виробничих ліній у глибоких бункерах або на території країн НАТО (Польща, Чехія), які неможливо дістати ракетними ударами.
• Закупівля передових станків.
Автоматизація ліній, що зменшило б вплив людського фактора та пришвидшило збірку ракет у рази.
Висновок:
Бюджет у 50+ мільярдів гривень перетворив би КБ «Луч» із конструкторського бюро на вертикально інтегровану ракетну корпорацію, яка самостійно забезпечувала б Україну далекобійною зброєю та ППО
