"Це не “гадалка”: класичний московський агентурний інструмент, замаскований під побутову езотерику" - Владислав Смірнов

"Це не “гадалка”: класичний московський агентурний інструмент, замаскований під побутову езотерику" - Владислав Смірнов

Такі персонажі не з’являються біля влади випадково. У російській спецслужбовій традиції “відьми”, шамани, духівники, попи, цілителі, радники по “енергіях” і вся ця темна навколомістична шваль давно виконують одну й ту саму функцію: доступ до слабких місць еліт.

З матеріалів справи, поради Єрмаку:

«Я сегодня очень зла. Потому заренее прошу прощение за резкость. Но с другой стороны моя резкость настроит вас на другую волну. Вы на протяжении последних месяцей не эскалируете и на нападки не отвечаете. Вас обоих кошмарят психологически. Ситуация ухудшается, но вы молчите. Что должно произойти, чтобы вы начали действовать. Когда они доедят вас, начнут есть его. Если продолжать стратегию страуса, то так и будет. Ситуация такова, что или вы или вас».

Це не про магію, а про ФСБ.

Гадалка біля влади не анекдот і не фольклор. Це вухо, рот і психологічний гачок. Через таких “нешкідливих” персонажів збирають страхи, хвороби, амбіції, конфлікти, залежності, плани, внутрішні сварки й приватні таємниці. Людина, яка приходить “порадитися про долю”, часто викладає більше, ніж на офіційному допиті. А для спецслужби така інформація - чисте золото.

Тому я бачу тут не бабку з картами, не фен-шуй не пойми що, а фсбешну прокладку. Не “дивну жінку”, не “езотеричну консультантку”, не “особисту знайому”, а потенційний агентурний канал, заведений у владне середовище під виглядом містичної маячні. Це стара московська школа: коли не можна зайти через офіційний кабінет, заходять через забобон, страх, марнославство й особисту залежність.

Найстрашніше в тому, що така істота взагалі могла опинитися поруч із владою воюючої країни. Це означає, що державні інституції прогнили до стану прохідного двору. Контррозвідка десь мовчить, фільтри не працюють, а кадрова система роками набивалася лояльними, залежними й мутними персонажами, яких методично розставляла єрмаківська вертикаль.

Це і є московський патерн: спочатку вичистити сильних і принципових, потім поставити керованих і слабких, а потім завести до них “гадалку”, “духівника”, “радника”, “медіатора” чи іншу темну фігуру, яка насправді працює не з картами Таро, а з доступом до інформації.

Тому називати це просто “гадалкою” — наївність. У воюючій країні така “відьма” біля влади не екзотика, а фсбешна діра в системі національної безпеки. І якщо влада це допускає, то питання вже не до гадалки. Питання до тих, хто відкрив двері, хто прикрив, хто не перевірив і хто роками перетворював українську державу на територію для московських агентурних технологій