Вже кілька днів, як Банкова ігнорує тему вбивства Портнова. Петицію Лапіна про список фігурантів юридичної мафії, сайт Президента відкинув. Факт - "за кілька днів до вбивства Портнов був в Києві і зустрічався із представниками влади, а можливо із самим Зеленським..." - його просто не помічає Банкова. Позаочі фігуранти право-похоронної системи озвучують - саме Портнов був ідеологом і втілювачем кампанії переслідування Порошенка (т.з. "вугільна справа") на радість (на замовлення?) Зеленського. Але ані спростування цієї інфи, ані жодного коментаря з Банкової. Нуль. Незалежні від влади медіамайданчики говорять - надто очевидним є зв'язок Портнова і нинішньої влади. Зомбомарафон на тему мовчить. Традиційно німі на дискомфортні теми і позитивні білі польта - "мовчать, бо благоденствують..." (с)
Це опис декорацій для вистави "єдність (закреслено)...вірність під час війни". А як із монолітністю політикуму було у на початку WWII в Лондоні? Цитата:
"У Палаті громад здійнявся бунт (!), який похитнув (!) авторитет Чемберлена. Він вибухнув в контексті дебатів (!) про невдалу спробу Великої Британії витіснити німецькі війська з Норвегії, яку Німеччина окупувала місяць тому..." (с)
Зверніть увагу - Британія на порозі великої війни, Лондон намагався завадити Берліну взяти під контроль Норвегію. Спроби були вкрай невдалі і це викликало... ДЕБАТИ в парламенті. Дебати! Тобто настільки гостру дискусію, що в Палаті громад "здійнявся бунт" який похитнув авторитет голови уряду! Нагадайте, коли востаннє у Верховній Раді були дебати і бунт депутатів із наслідком для влади? Цитую далі...
"Після цього провалу ( не змогли заблокувати дії Німеччини ) залунали заклики змінити уряд. На погляд незгодних (!) 71-річному Чемберленові не до снаги було втримати під контролем війну, яка стрімко набирала обертів...
...7 травня член парламенту Леопольд Еймері виступив із дошкульними обвинуваченнями (!) на адресу Чемберлена, посилаючись на слова Кромвеля 1653 року: Попри всі чесноти, ви вже засиділися на цьому місці! Кажу вам: відступіть, дозвольте з вами розпрощатися! На Бога, ідіть геть!
У Палаті провели вотум довіри... до четверга 9 травня рішучість Чемберленових недоброзичливців тільки зміцнилася. Що далі, то невідворотнішою видавалася відставка, а йому (прем'єрові) на заміну швидко знайшлося двоє найймовірніших кандидатів - міністр закордонних справ лорд Галіфакс, та перший лорд Адміралтейства Черчилль, народний улюбленець. " (с)
Отже, зверніть увагу - обурені невчасними, невдалими рішеннями (!) влади і керівника уряду (!) , парламент сперечаючись (!), виніс вотум недовіри прем'єрові. В кулуарах обговорювалися ймовірні альтернативи. Ніхто не додумався ляпнути про "єдність" і "тож війна, не час для дискусій". І прибічники Чемберлена, і опоненти були свідомі - їхні словесні баталії мають на меті пошук кращої формули, котра посилить країну під час війни. А тепер порівняли з Україною?
Цитуємо далі:
"...а потім настала п'ятниця, 10 травня, коли Гітлер вдався до блискавичного наступу на Нідерланди. У Вайтголлі запанували похмурі настрої... у Чемберлена зажевріла надія втриматися на посаді (були думки, що зміна уряду в такий критичний момент - безрозсудливість). Однак незгодні (!) чітко заявили - Чемберлену не служитимуть і почали наполягати (!) на призначення Черчилля.
Чемберлен зрозумів, що не мав вибору - тільки піти у відставку. Він спонукав лорда Галіфакса заступити на посаду. Галіфакс видавався передбачуванішим, ніж Черчилль. Проте Галіфакс сумнівався (!) у власній спроможності керувати країною під час війни, тому не хотів (!) цієї посади." (с)
Зверніть увагу - крило пасивістів-угодовців, (ті, хто за непровокування агресора і будь-які...оманськ.. емм...стамбульск...еммм, компроміси) припускали, сценарій "не треба робити різких рухів", але дискусія робила його настільки малоймовірним, що навіть Галіфакс не вірив в його результативність. І окремий контраст - Галіфакс сумнівався (!) у власній спроможності керувати країною під час війни. Сумнівався! Досвідчений політик і дипломат! Виявляється, щоб керувати країною, ще й під час війни, потрібні спроможності! І відповідальні політики не рвуться до влади по головах, а сумніваються і відмовляються від штурвалу, коли не відчувають в собі сил. А в Україні?
Наступна цитата покаже прірву між політикумом (зовсім не ідеальним) Великої Британії і шапітолієм України:
"Рішення було за королем. Першим він викликав Чемберлена (і прийняв його відставку). Вони обговорили наступників (із вже відставленим прем'єром король радиться, хто міг би бути адекватним призначенням!). Звісно, я запропонував Галіфакса, - написав король, бо вважав його очевидною кандидатурою. Однак (!) Чемберлен (!) здивував короля - він запропонував Черчилля." (с)
Чембрелен міг закопилити губу і образитися, що його парламент дотиснув до відставки - а могли ж годувати націю байками шо треба "єдність без зайвих питань".
Чемберлен міг би лоббіювати близького йому і усьому крилу "угодовців-миротворців" Галіфакса... - типу найпотужніший лідер і всьо такоє, хто сумнівається - то гітлерівське ІПСО.
Власне, король би пристав на ідею поміркованого ялового обтічного прем'єра...
Але Чемберлен порадив Його Величності Черчилля.
В.Р. - Відчуйте Різницю.
Цитати з книги "Велич і Ницість" Еріка Ларсона. Глава перша, сторінка 20-22. На світлині - Вінстон Черчилль в перші дні його призначення.
