1. Китайці продали росіянам "глушилки" для дронів, які називають засобами РЕБ, на 820 млн рублів. Вся партія виявилася неробочою. Комплекси "не бачать" дрони і не пригнічують їх сигнали.
Далі йде метушня у вигляді кримінальних справ на тих, хто закупив, а китайцям що? Китайцям нічого. Їх бюджет не постраждав.
2. Жінки зрозуміють - останні постачання на російський ринок іноземної косметики припиняються за рішенням Мінпромторгу. Будуть тільки з "дружествєнных стран".
На мій жіночий погляд, якщо не Європа - то хоча би Південна Корея мають певний рівень якості в цій галузі. Ізраїль ще. Але ж Південна Корея не є дружньою країною до росії? Білорусь, Китай (сюрпризи від Китаю можуть повторюватись, див. попередній пункт), або власні виробники - ось що залишається. Але щоб виробити так звану "російську косметику", теж потрібна якісна сировина. І це не просто кропива та ромашка.
СРСР в пункті відсутності якісних товарів вже близько.
3. Ютуб давно не монетизує російських блогерів. А пропаганду творити треба. Ось вони й просять грошей з держбюджету.
"Работать лєгально бєз господдєржкі становітся сложно", - в них навіть є "асоціація блогерів".
Мені ніколи не подобалось поняття "блогер". Як наче людина, яка цим займається, тільки блогером і є. Хто вона й що вона поза цим поняттям - може бути ніхто. А мені важливо бути кимось. Заради монетизації можна ліпити беззмістовний контент, що, в принципі, і заполоняє інфопростір. До того ж масово сприяє деградації населення. Сидіти на прикормці в держави, або в нашому випадку від ОП, або будь-якої партії - означає відсутність свободи казати те, що насправді думаєш. Але ж на мій погляд блогерство - це, хотілося би, про якість та змістовність. Воно може бути як хобі поза основною роботою, як продовження справи життя, щоб донести щось людям. Може бути вираженням власної думки. Просвітництво. Мотивація. Боротьба з чимось, за щось. Заробіток, але не на шкоду людству. Не на підтримку тиранії та війни. Не маніпуляції та знищення опонентів.
Наївна, так?)
"Господдєржка", або український аналог - це тільки про пропаганду. І тоді таке "блогерство" - це щось... Це коли з дна постукали.
4. Цікава ідея щодо російського туризму - там пропонують ветеранам Афганістану проїхатися в туристичну подорож місцями "бойової слави". Туристи в Афганістані, припускаю, можуть отримати неймовірні враження:
- згадати, як горіли в танку;
- згадати померлих товаришів;
- відновити свої душевні рани... Нехай болять рвуть душу, так сказати.
А взагалі я не можу собі уявити, щоб адекватна людина, яка не була тиловим щуром та справді втратила на війні близьких товаришів, руку чи ногу, для кого війна - це біль та втрати, а не сліпі м'ясні штурми за гроші або по дурості, - щоб адекватні люди тягнули це все знову в своє життя.
Двіжуха по-російські досі триває. І вони вже змішують там все: "сво" та Афганістан, Сталіна та "атєчєствєнную", церкву та путіна, а на Красній площі марширують китайці.
Припливли. Доречі, китайці, мабуть, відчувають, що нарешті ступили на власну землю як хазяї.
Просто росіяни ще про це не знають. Може, хтось просто здогадується. Колись про спільні кордони Україна буде вести мову не з росіянами, а з китайцями. Час прийде.
