Прилітають у коло біля промислових цілей, які легко розм'якшити і вивести з ладу. Зона суцільного ураження у цієї тонної голови, яка за руйнівним потенціалом дорівнює двом півтонним ФАБам — метрів 30.
Зона важких руйнувань, коли від надлишкового тиску пробиває капітальну цегляну кладку, складаються перекриття і розлітаються на друзки ангари — метрів 100.
А більше, власне, і не треба. У гальвано-штампувальному цеху «Іскандерів» після такого удару спалахує пожежа від порошку титану, індустріальних мастил та специфічної хімії.
У Котлубані на арсеналі ГРАУ після аналогічного візиту завелися і почали розлітатися ракети.
На прикордонній заставі ФСБ біля Армянська посікло штаб, зрізавши той кут, де стояли антени зв'язку, і накрило уламками катери. Цього достатньо, щоб паралізувати об'єкт.
Так, це важка ракета, вона радіоконтрастна і теоретично її мають збивати. Але будемо відвертими: спортивні літаки, які несуть пів тонни чавуну на автопілоті, а потім самі вбиваються об ціль, теж мають збивати.
І старі радянські «Стрижі» — величезні машини, які ідеально світяться на радарах, мають збивати, а не допускати до аеродромів ядерної тріади в Саратові. А вони беруть і долітають.
Бачите, як воно виходить: ми тиждень методично розбирали Ленінградську область, довбали три порти з перевалкою газу та нафти, там і досі пожежі не можуть ліквідувати, а тепер раптом прилетіло за тисячу кілометрів південніше, на Волгу.
Великий ТВД — це завжди незручно. Перекидати дефіцитні ЗРК між Пітером, Москвою і Бєлгородом важко. Відрізнити купу хибних цілей на кшталт MALD, який може ставити перешкоди, від реального «Фламінго» — складно. Воювати в принципі складно. Особливо коли за тиждень тобі виносять 17 ЗРК та десяток очей, від оглядових до РПН та управління дивізіону.
І найкрасивіше тут — це наша системність. У «Промсинтез» вже прилітало рівно тиждень тому, 22 березня. Тоді дрони пробили дах і спричинили пожежу. І прилетіло не куди-небудь, а безпосередньо по зоні цеху №3. Це те саме ядро заводу, де ще влітку 2023 року під час ремонту вибухнула лінія подачі азоту і розірвало на шматки шістьох робітників. Це ключова лінія синтезу, де вариться сама смерть. Тоді, тиждень тому, ми промацали їхню ППО, зупинили технологічний процес і перевірили координати. А тепер надійно закріпили результат важкою ракетою.
Наша стратегія вузьких місць та ударів по кишені працює. Там — криголам за 200 млн, а там — цех жирів, а там — бойова хімія, а там палає третю добу один із головних нафтових терміналів. Це дорого та важко замінити.
Ще раз — важка ракетна війна над територію, яка більша за ЄС, триває і ми також зазнаємо суттєвих збитків. Але ми все більше дістаємо супротивника і щоразу цілями стають їх важливі стратегічні підприємства. Наші ж вони, судячи з усього, вони дістати не в змозі. Докази цього очевидні: все частіші епізоди прильотів «Нептунів» та «Фламінго», 250 дронів, які щоночі атакують Росію.
