У росії відсвяткували день Військово-морського флоту на задньому дворі, ну або в підворітті. Прекрасний збіг: саме напередодні стало відомо про те, що “велика і могутня морська наддержава” не змогла довести до кінця ремонт єдиного, що перебував у строю, важкого авіаносного ракетного крейсера проєкту 1143.5 “Адмирал Кузнецов”.
Роблячи огляд стану “Адмірала Кузнєцова” (або як я його на той час уже називав просто “Кузя”) далекого 2019 року, я зазначав, що цей ТАВКР уже ніколи не повернеться до бойового складу флоту. Що флагман, єдиний авіаносець у ВМФ рф, буде або розпиляний на метал, або перетворений на нескінченний ремонтний розпил бюджету.
росія не змогла провести ремонт свого єдиного авіаносця і просто остаточно його угробила. Але те, як це відбувалося – особлива історія. І як, напевно, один із небагатьох хронографів “Кузі”, спостерігаючи за його зануренням на дно в реальному часі, я можу відзначити низку моментів, які яскраво сигналізували про загибель ТАВКР ще на самому початку його шляху в безодню.
Але почати я б хотів зі ще однієї показової історії.
“Адмірал Нахімов”
Далекого 1997 року важкий атомний ракетний крейсер проєкту 1144 “Адмірал Нахімов” відправили на ремонт і модернізацію, і він проходить їх на підприємстві “Севмаш” досі. У такий спосіб встановивши абсолютний світовий рекорд за тривалістю. Ще раз, росія не змогла за 28 років провести ремонт бойового корабля!
Це яскравий приклад повної деградації технологічних процесів у росії протягом десятиліть, що не давало змоги в перспективі як будувати, так і проводити ремонт бойових кораблів водотоннажністю понад 10 тисяч тонн.
Саме тому, коли “Адмірал Кузнєцов” водотоннажністю 60 тисяч тонн відправили на ремонт, у мене виникли підозри, що єдиний у росії ТАВКР перетвориться на ремонтний довгобуд із максимально сумною перспективою. Так і сталося.
Затоплення “Адмірала Кузнєцова”
“Адмірала Кузнєцова” відправили на ремонт у 2017 році після першого бойового походу в Сирію, під час якого через дефективну злітно-посадкову смугу (про що знали ще з часів СРСР) було знищено два палубні винищувачі Су-33 і МіГ-29К.
Фактично російське командування свідомо відправило авіаносець на заклання. І це було більш ніж очевидно, причому перші ознаки проявилися в найкоротші терміни.
Уже 2018 року сталася аварія, що призвела до затоплення єдиного в росії плавучого дока ПД-50 на 82-му судноремонтному заводі, а також до додаткових пошкоджень злітно-посадкової смуги “Кузі”. У результаті цієї аварії ТАВКР було відправлено на 35-й судноремонтний завод. Але був нюанс: для такого великого корабля там не було жодного сухого дока, а тому була потрібна реконструкція. І знову – бюджетні кошти.
Примітно те, що у 2017 році на ремонт “Адмірала Кузнєцова” планували бюджет у 65 млрд рублів. Реконструкція ж доків на 35-му СРЗ у Мурманську обходилася у 23 млрд рублів. У сумі виходило вже 88 мільярдів. Але…
Але 12 грудня 2019 року на ТАВКР сталася пожежа в 1-му енерговідсіку. Її вдалося загасити лише вранці 13 грудня, оскільки охоплена вогнем площа перевищувала 500 квадратних метрів. Унаслідок НП загинуло двоє людей, а кораблю було завдано збитків у 500 млн рублів.
У підсумку вже 2019 року загальна сума ремонту (з урахуванням ремонту після інциденту з ПД-50, пожежі й відновлення отриманих ушкоджень) уже становила 95 млрд рублів. Але це був не кінець…
25 грудня 2022 року на причалі судноремонтного заводу №35 на авіаносці “Адмірал Кузнєцов” трапилося загоряння, причиною якого стала поломка редуктора, що забезпечує регулювання тиску газу в балоні з ацетиленом під час проведення зварювання.
Але не тільки різного роду НП заважали проведенню ремонту на авіаносці, а й санкції.
Річ у тім, що ремонт корабля проходив за посередництва і постачання обладнання цілої низки іноземних компаній – часом в обхід санкцій. Але з часом обходити їх стало складніше, а з 2022-го і зовсім ризиковано.
Наприклад, на авіаносці мали замінити установки з очищення стічних вод, за що відповідала італійська компанія Tecnicomar, яка займалася поставками ВМФ рф УОСВ Ecomar. Без розміщення на кораблі сучасної установки, згідно з Конвенцією МАРПОЛ-73/78, йому буде заборонено виходити в міжнародні води. У підсумку, італійці так і не змогли поставити росії УОСВ Ecomar у повному обсязі. Ще одним прикладом стала заміна на “Адміралі Кузнєцові” ущільнювачів в аерофінішерах за допомогою продукції з Німеччини.
Але не тільки у високотехнологічному сучасному обладнанні у росії виникали проблеми. Хоч би як це смішно звучало, але за фарбування авіаносного крейсера відповідала норвезька фірма Jotun Paints, яка брала участь у постачанні понад 45 тисяч літрів лакофарбових матеріалів. Так-так, росія не мала у себе жодного виробника потрібної лакофарбової продукції, що відповідає вимогам військових кораблів.
У результаті ремонт “Кузі” впав в анабіоз, безвихідь і забуття. А 25 липня 2025 року, буквально напередодні дня ВМФ рф, глава ВТБ і голова ради директорів “Об’єднаної суднобудівної корпорації” Андрій Костін заявив, що “Кузю” можуть продати або утилізувати.
У такому результаті я навіть не сумнівався, адже ще 2019 року, аналізуючи ремонт авіаносного крейсера, я зазначав: “А тому й справді всі чинники свідчать про те, що “Кузю” простіше і вигідніше продати якійсь азіатській країні під казино, ніж відремонтувати”. Так і сталося.
Висновки
“Адмірал Кузнєцов” – це яскравий приклад деградації російського кораблебудування. Деградації, коли країна, яка вважає себе великою морською наддержавою і хвалиться проектами і макетами авіаносців водотоннажністю до 100 тисяч тонн, не здатна відремонтувати вже побудований корабель.
“Кузю” можна вважати лакмусовим папірцем краху всієї галузі в пострадянській росії і остаточною загибеллю в путінську епоху. Єдиний у росії авіаносний крейсер, флагман флоту, був оголошений неліквідним товаром, що не підлягає відновленню, напередодні дня ВМФ рф. Символізм вищого рівня!
