Одна з характерних рис диктаторів і деспотів полягає в тому, що вони говорять так довго, як їм заманеться. Лаконічність відкидається, натомість багатослів’я процвітає. путін чудово це продемонстрував: 1 жовтня на Валдайському форумі він говорив без упину 3 години 20 хвилин. Потім на сцені відбулася дискусія з модератором.
Для тих, хто шукає підказок щодо майбутнього курсу кремля, у промові було кілька сигналів. Погана новина в тому, що майже всі вони надзвичайно похмурі.
З його тривалих міркувань можна виокремити п’ять ключових пунктів стратегії.
1. Напад – це оборона
Головна стратегія путіна та його кінцева мета – подавати кожен акт російської агресії як вимушену оборону. Він стверджує, що росія лише реагує на атаки або провокації Заходу.
Цей наратив є основою всієї його політики. путін виправдовує агресивну війну проти України як захист від агресивного Заходу. Його заяви цілком можна підсумувати так: він готує населення до затяжного протистояння, водночас подаючи кожну ескалацію, минулу й майбутню, як "відповідь", а не як російську ініціативу. У такий спосіб він створює ідеологічну рамку, яка приховує його геополітичні цілі та надає їм морального виправдання.
2. Не європейська росія, а російська Європа
путін прагне такого порядку європейської безпеки, за якого росія матиме право вето на всі рішення, що стосуються безпеки Європи.
Він описує Захід як нелегітимного гравця, який порушує правила. За цією риторикою стоять стратегічні цілі:
- послабити НАТО, особливо його східний фланг;
- політично розколоти й економічно дестабілізувати ЄС;
- повернути Центральну та Східну Європу до сфери впливу росії;
- утвердити росію як домінуючу силу в Європі.
Заклик путіна до "меншого домінування Заходу" – не прохання про справедливу рівновагу. Це спроба встановити нове російське домінування замість гегемонії, яку москва втратила після 1991 року.
3. Україна – це росія
Цілі путіна щодо України надзвичайно далекосяжні. За вимогою "нейтралітету" стоїть стратегія з трьох складових: жодного НАТО, жодного ЄС і жодної західної орієнтації.
Він вимагає постійного територіального контролю над великими частинами України, включно з територіями, які росія ще не захопила. путін прагне повного політичного контролю над Україною, яка не зможе діяти у власних суверенних інтересах, а в кожному рішенні муситиме ставити російські інтереси на перше місце.
Його твердження, що Україна "не може існувати" і що нею "керують ззовні", – класичний риторичний прийом, покликаний делегітимізувати Україну. Мета – підготувати ґрунт для тривалого російського впливу.
4. Сприяння самостримуванню Заходу (усе заради Калінінграда)
путін намагається подати готовність росії до ескалації, навіть до застосування ядерної зброї, як прикрий, але необхідний засіб оборони. У такий спосіб він прагне досягти військово-стратегічної мети. путін знає, що оборона НАТО балтійських держав у разі російського нападу неминуче вимагатиме нейтралізації систем ППО, ракетних позицій і військової інфраструктури в Калінінградському ексклаві.
Захищаючи країни Балтії та регіон Балтійського моря, НАТО довелося б завдати удару по ньому – і дуже потужного.
Саме тому путін за допомогою риторики намагається:
- перетлумачити логіку оборони НАТО, представивши її як "агресію";
- послабити політичну готовність Європи захищати свій північно-східний фланг;
- подати оборону балтійських держав як "ескалацію";
- підвищити поріг для західних контрзаходів у відповідь на російську агресію в країнах Балтії та регіоні Балтійського моря.
Його погрози та розпливчасті натяки на застосування ядерної зброї покликані стримати НАТО від послідовного втілення власної оборонної стратегії, тоді як ключові держави-члени НАТО самі себе стримують.
5. Економіка як зброя
путін представляє російську економіку як "стабільну" та "стійку". Очевидно, що для нього економічна політика – не засіб підвищення якості життя росіян, а геополітичний інструмент.
Він не говорить про людські жертви, соціальну ціну чи економічну шкоду, спричинену його війною. Збідніння, демографічна криза та відтік кваліфікованих працівників у його дискурсі не фігурують.
Для путіна російська економіка – це засіб тиску на Європу, ресурс для ведення війни та інструмент збереження його режиму.
Він говорить про економіку як про джерело сили російської держави, а не як про основу добробуту росіян.
Якщо стисло: путін хоче, щоб росія домінувала в європейському порядку, де Україна буде назавжди підкорена, а москва перетворить значну частину Східної, Центральної та Західної Європи на сферу свого впливу. У цьому сенсі його слова свідчать, що далекосяжні амбіції щодо континентального домінування набувають чітких обрисів.
