Інформація щодо поточних втрат рф внаслідок санкцій, станом на 13.12.2025

1. Україна повідомила про повторну за дві доби атаку на нафтові платформи «Лукойла» в Каспійському морі.

- У п’ятницю ударні безпілотники Служби безпеки України вдруге за тиждень завдали удару по об’єктах російської нафтовидобувної інфраструктури в Каспійському морі.

- Далекобійні дрони Центру спецоперацій «Альфа» знову уразили платформу на родовищі імені Філановського, яка вже зазнала атаки 11 грудня, а також платформу на родовищі імені Корчагіна.

- За попередньою інформацією, на обох льодостійких платформах пошкоджено критично важливе обладнання, що призвело до зупинки виробничих процесів. Обидва об’єкти належать компанії «Лукойл- Нижневолжскнефть».

- Родовище імені Юрія Корчагіна відкрите у 2000 році, його видобувні запаси оцінюються у 28,8 млн тонн нафти та 63,3 млрд кубометрів газу. Середньодобовий видобуток на родовищі перевищує 223 тис. тонн нафти.  

- Удари по каспійських активах «Лукойла» підкреслюють зростаючі ризики для російської нафтогазової галузі навіть у регіонах, які раніше вважалися відносно безпечними та віддаленими від зони бойових дій.

2. Сили спеціальних операцій України повідомили про ураження двох російських суден, які використовувалися для транспортування зброї та військової техніки. Атака відбулася в Каспійському морі.

- За даними ССО, поблизу узбережжя Калмикії під удар потрапили ролкер «Композитор Рахманінов» і суховантаж «Аскар-Сариджа». В українському командуванні зазначають, що обидва судна перебувають під санкціями США та залучені до логістики військових поставок між Іраном і росією. Конкретний характер вантажу не розкривається.  

- Операцію було проведено у взаємодії з підпільним рухом «Чорна Іскра», який, за твердженням ССО, надав інформацію про маршрут руху та призначення суден.

- У заяві підкреслюється, що ці дії є частиною асиметричної стратегії, спрямованої на підрив військово-транспортних можливостей росії.  

- Атаки в Каспійському морі свідчать про розширення географії ударів по російській військовій логістиці та зростання вразливості маршрутів, які кремль використовує для постачання озброєнь поза традиційними зонами бойових дій.

3. Кількість боржників у росії зросла на 7 мільйонів осіб з початку війни.  

- Кількість громадян росії, які мають кредити та позики, стрімко зросла за роки повномасштабної війни. Станом на 1 липня 2025 року боржниками банків і мікрофінансових організацій стали майже 49,7 мільйона осіб.  

- З початку 2022 року так звана «армія боржників» збільшилася приблизно на 7 мільйонів людей. У результаті борги мають близько двох третин працездатного населення країни: загальну чисельність робочої сили російська влада оцінює у 76,3 мільйона осіб.  

- Структура заборгованості також суттєво погіршилася. За три роки кількість людей, які користуються лише банківськими кредитами, майже не змінилася.

- Водночас різко зросла кількість клієнтів мікрофінансових організацій — з менш ніж 4 мільйонів до понад 6 мільйонів осіб. Ще більш тривожна тенденція — подвоєння числа громадян, які одночасно мають борги і перед банками, і перед МФО: таких уже близько 7,5 мільйона.  

- Зростання закредитованості пояснюється падінням реальних доходів населення та зростанням витрат на базові потреби. Для дедалі більшої кількості росіян кредити стають не інструментом розвитку, а способом виживання — джерелом коштів на повсякденні витрати.

- Загальний обсяг заборгованості населення перед банками та мікрофінансовими структурами за три роки зріс майже на 60% і на початок липня досяг 37,9 трильйона рублів. Це без урахування боргів, переданих колекторам або переупакованих у фінансові інструменти.  

- Зростання боргового навантаження відбувається на тлі стагнації економіки, високих ставок та скорочення соціальних можливостей, що робить фінансове становище мільйонів росіян дедалі більш уразливим.

4. Найбільший у росії виробник сільськогосподарської техніки "Ростсельмаш" готується знову перевести працівників на скорочений графік роботи через різке падіння попиту та фінансові труднощі.  

- У 2026 році підприємство планує працювати лише три–чотири дні на тиждень у певні періоди, що фактично означає режим неповної зайнятості для тисяч співробітників.  

- Причиною такого рішення стало суттєве скорочення продажів у 2025 році — приблизно на чверть порівняно з попереднім роком. Через це компанія була змушена урізати обсяги виробництва, переносити колективні відпустки та скоротити близько двох тисяч працівників.

- Ситуація на ринку продовжує погіршуватися, і ознак швидкого відновлення попиту не спостерігається. Підприємство, яке до повномасштабної війни забезпечувало до 70% виробництва сільгосптехніки в росії, за підсумками 2025 року скоротить випуск продукції приблизно на 30%.

- Йдеться про різке зменшення виробництва комбайнів і тракторів на тлі зниження платоспроможності аграрного сектору. Додатковим чинником тиску на галузь залишається висока ключова ставка та слабкі фінансові результати сільгоспвиробників, які не можуть дозволити собі оновлення техніки.

- Державні програми підтримки, на які робила ставку влада, не змогли компенсувати падіння попиту.

- У підсумку машинобудівна галузь дедалі глибше занурюється в кризу, що безпосередньо б’є по зайнятості та промисловому виробництву в регіонах.

5. Європа залишається найбільшим у світі ринком імпорту зрідженого природного газу, однак роль росії в цій системі поступово знецінюється.  

- Після 2021 року структура постачань радикально змінилася: домінуючі позиції зайняли США, тоді як російський ЗПГ застряг на низькому й фактично незмінному рівні. Його обсяги коливаються в межах менш ніж двох мільярдів кубометрів на місяць і не демонструють жодного сезонного зростання.  

- Постачання з росії розподілені вкрай нерівномірно. Основні партії надходять лише до кількох країн — насамперед до Франції, Іспанії, Бельгії та Нідерландів.

- Для більшості інших держав ЄС російський ЗПГ або зведений до символічних обсягів, або повністю зник з енергетичного балансу. На цьому тлі американський газ перетворився на ключову опору європейського ринку: взимку США забезпечують до половини всього імпорту ЗПГ до Європи.  

- Зростання поставок із США, Катару, Алжиру та Нігерії остаточно витісняє росію на периферію ринку.

- Попри спроби москви компенсувати втрату трубопровідного експорту, зробити це через ЗПГ у Європі не вдається — ринок уже поділений між іншими постачальниками.

- У результаті російський газ дедалі більше перетворюється не на стратегічний чинник, а на статистичний «хвіст», який не впливає ані на ціни, ані на енергетичну безпеку ЄС.