Своїми вбивствами цивільних путін вмазує сюди ж репутацію Трампа: дивись, ти мене зустрів, потиснув мені руку, ми з тобою друзі - а я ось таке сьогодні зробив. Ми з тобою на одному боці.
І здорова людина відсторонилася би від співучасті. Від потискання руки вбивці. Бо для здорової людини інститут репутації має значення. Натомість, на мій погляд, сьогоднішні смерті цивільних українців можуть бути використані як таке собі пояснення: путін таке робитиме ще не раз, ось бачиш - треба підписувати, щоб не було вам гірше.
І той факт, що Зеленський отримає чергові вимоги - начебто звучить очевидно. Бо виявляється, у випадку з теперішньою американською владою правда залежить не від того, наскільки вона є правдою - а від того, з якого боку на неї подивитися.
Щодо наших проблем, я бачу спочатку провалену дипломатію і безліч попередніх помилок - а потім самоствердження за рахунок приниження попередників. Той, хто веде сторінку президента в соцмережах, написав про зданий Крим, і провів паралелі - що тепер же ж нам такого не потрібно. Хто б це не писав - якщо від імені президента, значить, президент за це відповідає. Той самий, який в часи справжнього початку російської війни не міг похвалитися ні патріотизмом, ні конкретними діями на користь української держави. Я читала, що зараз нам допомагають британські дипломати - і можливо саме їм, а також іншим європейцям, ми завдячуємо певним балансуванням на межі - коли якби не вони, з Трампом наші відносини були би геть провальними.
І тут мені вбачається, що на початку повномасштабної війни Україну втримала хвиля дій наших добровольців (які не завдяки, а всупереч). Потім нас втримує допомога європейської дипломатії, яка намагається виправити всі наші помилки. Водночас нашу оборонну промисловість рятує український бізнес, який створює і сам, і у співпраці - але він такий, що не може НЕ створювати. Це ж українці. І тоді владі залишається плисти за течією, яку створює українське небайдуже суспільство та відчайдушна армія - плисти і хоча би не додавати нам проблем.
Особливо коли за вирішення нашої долі береться, здається, весь світовий цинізм.
