Щойно в будь-якому місці влада починає репресії проти опонентів, можна з упевненістю казати про те, що взято курс на авторитаризм, а коли ці репресії стають повсякденністю, то двері вже зачинилися ззаду, а той самий авторитаризм уже настав.
Загалом природа репресій проста. Той, хто їх влаштовує, вже прийняв для себе рішення, що зміни влади він не бажає і не допустить. Простіше кажучи, він хоче померти на троні від старості. Ну, а репресії мають викошувати тих, хто міг би зазіхнути на цю владу словом чи ділом. Головне тут – навіть не бажання диктатора, а готовність державної машини обслужити ці інтереси.
Простіше кажучи, створено правовий механізм для запуску каральної системи, а охочих стати до лав опричників за будь-якого правителя і в будь-які часи буде хоч греблю гати.
Далі – все просто: механізм репресій, запущений одного разу, набиратиме обертів. Залежно від психічного стану диктатора, швидкість процесу може бути різною – від темпу, що повільно розгойдується, до стрімкого кидка у стилі Камбоджі за «червоних кхмерів».
Причому динаміка процесу виражатиметься не лише в кількості тих, хто зазнає репресій, а й у розширенні причин, які стануть основою для їх застосування. Так, наприклад, щоп’ятниці в курнику відбувається урочисте поповнення списків «іноагентів» та «ворогів народу».
Плюс до того, щоразу привід для включення до списків вказує на зниження порога чутливості навіть до натяків інакомислення. Якщо з самого початку під прес можна було потрапити за заклики до повалення влади чи щось подібне, то зараз можна отримати те саме за необережну усмішку в житті чи смайлик у Мережі. Це може коштувати п’ять і більше років реальної відсидки за віртуальну усмішку.
Але якщо мова заходить про масштаби репресій, то, безумовно, Китай перебуває поза всякою конкуренцією хоча б через чисельність свого населення. Але там є і якісний момент, який слабко програється в курнику і підозріло схоже – у трампівських США. Справа в тому, що Сі закручує гайки партійному апаратові, а Трамп намагається всіх своїх прихильників підвести під знаменник MAGA, але через те що Сі поступово нарощував оберти з 2012 року і вийшов на режим тотальних репресій тільки у своїй третій каденції, то і розмах явища там значно вагоміший.
Далі будуть дані, зібрані виданням FT, але приблизно щось подібне видають і інші серйозні видання, і між різними публікаціями на цю тему немає особливих різночитань. Видання зазначає, що таких масштабних посадок партійних чиновників, як за нинішнього голови КНР Сі Цзіньпіна, в країні не було з часів Мао Цзедуна. Причому чим довше Сі залишається при владі, тим масштабнішими стають чистки. Під приводом боротьби з корупцією та порушенням дисципліни було порушено у 14 разів більше кримінальних справ під час третього строку Сі, який почався у 2023 році, ніж упродовж його другого п’ятирічного строку.
Просто для орієнтиру: за 11 із 13 років правління Сі, щодо яких є дані, близько 628 тисяч партійних функціонерів було притягнуто до кримінальної відповідальності і вони, ймовірно, отримали тюремні строки. Через те що йдеться про внутрішньопартійні процеси, то ці дані вдається отримувати манівцями, бо навряд чи можна очікувати, що комуністи прямо публікуватимуть дані про масштаби репресій. Прутінці досі тримають закритими багато даних про репресії сталінського режиму, щоб не показати нутро країни смачного пломбіру, а китайці вміють враховувати чужий досвід і застосовують його на свій лад.
Так, Міньсін Пей, професор кафедри держуправління в каліфорнійському Claremont McKenna College, вважає, що станом на 2024 рік у китайських в’язницях перебувало 1,69 млн ув’язнених. Тобто жертви чисток Сі становлять понад третину всіх тих, хто сидить за ґратами у китайських в’язницях. За його підрахунками, близько 7,2 млн членів Комуністичної партії Китаю (КПК) зазнали тих чи інших форм політичного, адміністративного чи судового покарання.
Серед них щонайменше 632 високопосадовці, які займають посади від заступника міністра або заступника губернатора провінції і вище. Вже невідомо, наскільки цей контингент йде за «першою категорією», в сенсі – під найвищу міру покарання, але саме чистки верхів, де може зародиться змова, дуже нагадують те, що практикував друг дітей і тракторів – Йосип Віссаріонович.
Декілька днів тому в Пекіні пройшов 5-й пленум ЦК КПК, на якому Сі виніс резолюцію про посилення партійного контролю, тобто – про посилення репресій. Воно й зрозуміло, адже через рік його мають обрати «вождем і вчителем» на четвертий строк всупереч традиціям, встановленим після смерті Мао, коли було вирішено змінювати керівництво КПК і країни кожні десять років – після двох 5-річних строків. Але Сі вже підходить до завершення свого третього, явно бонусного строку і, безумовно, не бажає залишати пост і після нього.
І, між іншим, йому цього робити вже й не можна, бо щойно влада вислизне з його рук, почнеться неминуче. Його притягнуть до відповідальності і за узурпацію влади, і за ті репресії, які він влаштував для того, щоб утримати цю владу й нікому не дати згадати про те, що він порушив правила, розроблені для партійної верхівки після смерті Великого Керманича. А зроблено це було саме для того, щоб партія не втратила елементів колективного управління і не скотилася до диктатури і, відповідно, до тих жахів, які були за Мао. Тому Сі розраховує піти на четвертий строк, якщо, звісно, його не винесуть з тронного залу вперед ногами, бо ходять чутки про його слабке здоров’я.
Сам Сі пояснює посилення нагляду боротьбою з корупцією та «серйозними прихованими загрозами всередині партії, держави та збройних сил», як ішлося в комюніке за підсумками пленуму. В ньому партійним кадрам було також заявлено, що в них є лише один вибір: повне підпорядкування керівництву або виключення з КПК – як мінімум. Але логіка підказує, що краще б Сі прямо сказав про те, що він усуває всіх тих, від кого виходить небезпека для його незмінної влади, бо з «корупцією» він бореться з самого першого дня своєї влади, а судячи з обсягів репресій, її стає дедалі більше. Хоча це сказано, але дуже завуальовано, мовляв, або повна лояльність вождю, або виключення з партії та подальші пригоди.
І тут час згадати Додіка. Насправді він виконує щось подібне, але будучи неосвіченим і розбещеним телепнем, він просто не здатний зосередитися на головному – утриманні влади, а натомість – загруз у власних звеличеннях. Проте він спробував влаштувати репресії проти своїх явних та уявних противників, а принцип вірності особисто йому, а не якійсь нісенітниці на кшталт Конституції або народу США, він артикулює практично постійно. Власне кажучи, всі його призначенці та висуванці можуть бути повними бовдурами або типами, за якими тягнеться жирний слід криміналу, хай поки що й не формалізованого, але особиста вірність – понад усе…
А тепер погляньмо на картину в Україні просто зараз.
Anti-colorados
