І в тих, хто їх продає, напевно не виникає дисонансу.
Шукаючи книжки на потрібні теми, останнім часом регулярно (!) бачу їх російськомовні. В гугл пошуку десь відсотків 30-40, і це багато.
Втомилися від війни? Треба продати? Байдуже, бо комерція?
Сумно і гидко.
Я майже половину життя прожила в російськомовному середовищі. Я в ньому народилася. Але читати зараз російською- виглядає як самоприниження. Як відкат назад у саморозвитку. Як наче нічого з того, що сталося, не залишило слід в свідомості. Ні масові захоронення вбитих цивільних українців. Ні факти геноциду. Ні власний досвід життя у війні. Ні скалічені долі. Тільки бажання продати російськомовне сміття, видане або російським видавництвом, або безсовісним українським. Але варто розуміти, що той, хто це продає- робить свій внесок у знецінення чужих життів, чужих внесків в боротьбу за наше існування.
Чому відкритий продаж такого не карається?



















