«Bloomberg» розібрався які ж шість конфліктів у світі Трамп зупинив. І знову оказалось – Трамп бреше.
Трамп стверджує, що поклав край війнам між Вірменією та Азербайджаном, Камбоджею та Таїландом, Індією та Пакистаном, Ефіопією та Єгиптом, Іраном та Ізраїлем, а також Руандою та Демократичною Республікою Конго.
Оказується Ефіопію та Єгипет можна не брати до уваги. Бо ці дві країни навіть не воювали, а суперечка щодо дамби на Нілі, про яку згадує Трамп, залишається невирішеною. Ну і так пройшли по решті «вирішених» конфліктів – дід всюди напіздюнькав.
Чому це важливо для нас? Тому що нас можуть трахнуть, а назвуть це миром, який приніс Трамп. І що ти потім скажеш, якщо погодився на мир в твоїй дупі? А очікування замир’я, навіть за даними українських соціологів, вже нагріті. На початку серпня майже 60% українців були не проти заморожування війни по лінії фронту. І ці очікування замир’я потім розігнали ще більше своїми тьорками(((
Трамп каже, що припинення вогню не має значення. Ще й як мають.
Навіть шість мирних угод, на які він посилався як на доказ, не підтверджують його слова.
Сидячи поруч зі своїм українським колегою в Білому домі цього тижня, президент США Дональд Трамп пояснив, чому він відмовився від ідеї тиснути на Росію, щоб вона уклала перемир'я: це добре, але не обов'язково, сказав він — досить подивитися на шість воєн, які він уже закінчив, жодна з яких не супроводжувалася попереднім перемир'ям.
Тут міститься багато тверджень, тож давайте розберемо їх.
Це правда, що не всі мирні угоди передують перемир'ям, але багато з них — так. Одне дослідження нарахувало 2202 перемир'я, які вгамували конфлікти по всьому світу між 1989 і 2020 роками.
Трамп також мав рацію щодо того, що перемир'я використовуються не тільки для припинення бойових дій, але й для просування військових стратегій.
Однак перемир'я, безумовно, не є просто «приємним бонусом». Шість конфліктів, які, за твердженням Трампа, він закінчив, також не є доказом цього.
Трамп стверджує, що поклав край війнам між Вірменією та Азербайджаном, Камбоджею та Таїландом, Індією та Пакистаном, Ефіопією та Єгиптом, Іраном та Ізраїлем, а також Руандою та Демократичною Республікою Конго.
Ефіопію та Єгипет можна не брати до уваги. Ці дві країни не воювали, а суперечка щодо дамби на Нілі, про яку згадує Трамп, залишається невирішеною.
Індія, тим часом, заявляє, що США не брали участі в припиненні в травні останнього з багатьох конфліктів, які вона мала з Пакистаном з часу їхнього розділу в 1947 році. Якщо й брали, то угода, яка була укладена, була угодою про припинення вогню, узгодженою під час телефонної розмови між військовими керівниками двох країн, а не мирною угодою. Сам Трамп назвав це «ПОВНИМ І НЕМЕДЛЕННИМ ПРИПИНЕННЯМ ВОГНЮ», коли взяв на себе відповідальність.
Білий дім може законно взяти на себе заслугу за те, що використовував загрозу торговельної війни, щоб змусити Таїланд і Камбоджу сісти за стіл переговорів після того, як тривалий прикордонний конфлікт переріс у збройний конфлікт у липні. Але знову ж таки, це було перемир'я. І це призвело до того, що Малайзія наступного місяця виступила посередником у досягненні 13-пунктної угоди. Отже, це суперечить аргументу Трампа.
Угода між Вірменією та Азербайджаном є цікавою, але знову ж таки, це поганий доказ. Угода стала можливою, і США були запрошені до участі, оскільки обидві країни наразі перебувають у конфлікті з Москвою. Як розповів мені Томас де Ваал, експерт з Кавказу в Фонді Карнегі за міжнародний мир, Баку і Єреван особливо хотіли звільнитися від пункту в їхній угоді про припинення вогню 2020 року, яка все ще діє. Ця угода була укладена за посередництва Москви і надавала Федеральній службі безпеки Росії (колишньому КДБ) контроль над коридором, що проходить через територію Вірменії і з'єднує Азербайджан з його ексклавом Нахічевань.
Спільна заява, яку обидві країни підписали у Вашингтоні на початку цього місяця, замінила це перемир'я остаточним врегулюванням. Вона також замінила Росію на США як гаранта коридору. Але з точки зору заяв Трампа про закінчення воєн, бойові дії припинилися в 2023 році. На момент втручання цього президента США не було чого припиняти.
Що стосується Ірану та Ізраїлю, то рішення Трампа від 22 червня про бомбардування іранських ядерних об'єктів явно допомогло відмовити Тегеран від продовження обміну ракетами з Ізраїлем, але, як заявив 17 серпня іранським ЗМІ генерал Корпусу ісламської революційної гвардії та радник верховного лідера Алі Хаменеї Ях'я Рахім Сафаві, про мир не можна говорити. «Ми не в стані перемир'я, ми в стані війни. Між нами та США або Ізраїлем не було підписано жодного протоколу, угоди чи домовленості», — сказав він. «Я думаю, що може статися ще одна війна».
Угода, яку Трамп уклав між Руандою та Демократичною Республікою Конго в червні, ймовірно, найближча до моделі американського президента. Однак результат все ще не підтверджує його «приємну» точку зору щодо перемир'я. Бойові дії, більшість з яких ведуть міліції та проксі-сили, тривають без змін навіть після укладення угоди. У липні група M23, яку підтримує Руанда, стратила 140 цивільних осіб з ДРК, що є частиною щомісячного загального числа вбитих, яке становить 300 осіб. Незважаючи на угоду, укладену за посередництва Трампа, липень став найкривавішим місяцем для M23 з 2021 року, за даними Human Rights Watch.
Перемир'я можуть бути важливими з багатьох причин, серед яких найголовнішими є можливість зупинити вбивства та полегшити надходження гуманітарної допомоги. Це особливо актуально для таких конфліктів, як у Газі, ДРК та Україні, де втрати серед цивільного населення є неприйнятно високими. Другою за важливістю причиною є те, що угода про перемир'я може вказати, чи зацікавлені одна або обидві сторони у припиненні війни, чи причина, через яку вони почали воювати, залишається для них такою ж важливою, як і раніше.
Наприклад, ще рік тому українці були проти будь-якого перемир'я. Їхня країна була окупована, і вони досягли значних успіхів у відвоюванні територій, які спочатку захопили російські війська. Вони вважали, що можуть відвоювати ще більше, а докази зґвалтувань, тортур, викрадень дітей і вбивств, які вони знайшли у звільнених містах, переконали їх, що це також є моральним обов'язком. Натомість перемир'я закріпило б окупацію Росії разом з її жахами.
Навіть сьогодні, якщо подивитися на карти конфлікту, складені Вашингтонським інститутом вивчення війни, видно, що Україна відвоювала приблизно стільки ж території, скільки втратила з моменту початку повномасштабного вторгнення Володимира Путіна 24 лютого 2022 року. Але надії на відновлення ще більшої території зникли. Більшість українців, опитаних зараз, кажуть, що хочуть перемир'я, навіть якщо це означає визнання втрати контролю над окупованою територією. Саме Путін чинить опір будь-якому перемир'ю, оскільки його війська щодня здобувають перемоги і він вважає, що може отримати ще більше.
Ось чому двосторонній саміт Трампа в Алясці став стратегічною катастрофою для України та її союзників. Адже в результаті США відмовилися від загрози санкцій та інших форм тиску, щоб змусити Путіна погодитися на перемир'я. Це не залишило йому жодних причин зупиняти, не кажучи вже про припинення, свою інвазію, якщо тільки це не є частиною стратегії, спрямованої на забезпечення дипломатичним шляхом територій та інших військових цілей, яких він не зміг досягти на полі бою.
Тож, так, припинення вогню в Україні мало б величезне значення. На даний момент досягти цього майже неможливо, зважаючи на постійну жагу Путіна до війни. Але Трамп, як ніхто інший, має важелі впливу та інструменти, щоб це здійснити, якщо він коли-небудь вирішить погодитися на це.
