"У чому полягає феномен великої перемоги Петера Мадяра" - Віктор Шлінчак

Я дивлюсь на підсумки виборів в Угорщини в першу чергу з політтехнологічної точки зору, а не зсередини процесів. Бо щоб мати повну картину, треба принаймні рік вивчати на місці глибинні зсуви в угорському середовищі.

А от технологічні ходи ми зможемо оцінити.

Перше - це помилка Орбана повністю зробити кальку з попередніх виборів і визначити зовнішніх гравців основною загрозою для угорців. Не знаю, що там показували фокус-групи, але очевидною є відірваність владної команди від реалій. Але чому тут дивуватися - 16 років при владі дають відчуття, що ти знаєш про всіх і все. Виявилося, що загроза, яку продавала команда Орбана, не була основною проблемою для угорців.

Не допомогли і російські технологи. Вони не просто йшли в фарватері цієї логіки (вона була їм вигідна в світлі глобального протистояння з ЄС і Україною), вони ще більше налаштували угорців підняти питання про російську присутність. І це дало зворотній ефект - плівки розмов Орбана та Сійярто з кремлівськими візаві - технологічно просто підсилили це відчуття - певної залежності угорської верхівки від зовнішніх гравців.

Загалом треба констатувати повний провал кремлівської технологічної школи. Це вже треті вибори, які курував Сергій Кирієнко (заступник глави кремлівської адміністрації), які з тріском провалилися. Перед цим була Румунія і Молдова.

Приїзд Венса і відверта агітація за Орбана лише посилили відчуття, що команда діючого президента грає не в угорську гру, а в гру, яка є навʼязаною зі сторони. Гра, яка є неперебірливою у звʼязках - аби лише перемогти. Підсумок: після візиту Венса рейтинги «Фідес» знизилися ще більше.

Тепер щодо Мадяра. Перше, що його команда взяла в реалізацію - це стара технологія походу «від дверей до дверей». Петер Мадяр за час кампанії обʼїздив мало не всі угорські містечка. І ефект «потиснутих рук» спрацював.

І якщо Орбан вів більше віртуально-інформаційну кампанію, то Мадяр - приземлено-просвітницьку. Людина, яка була ще не так давно частиною владної машини, яка знає її слабкі місця, мову, логіку і страхи, легко знаходила відгук у потенційного виборця. В якийсь момент Мадяр став «своїм» - позитивним хлопцем, народним лідером. Колись в Угорщині таким був Орбан, коли виграв свою першу кампанію.

Мадяр підхопив запит на моральну легітимність. Після скандалів з корупційними схемами, які накопичились за півтора десятиліття Орбана, говорити з людьми однією мовою виявилося правильно вибраною тактикою. Виборець шукав в даному випадку (якщо вже судити за результатом) не ідеологію, а відчуття чесності. І Мадяр «продавав» образ людини, яка «заплатила ціну» за правду. В певний момент він почав сприйматись як альтернатива до застою - і через це він отримав кредит довіри наперед.

Перемога таких фігур, як я вже написав раніше, - це відповідь на те, що система втратила здатність до саморегуляції (ми це проходили і на прикладі Ющенка, і на прикладі Порошенка). І якщо цю систему не оновлюють зсередини - вона отримує імпульс ззовні, часто у вигляді несподіваних, нестандартних і навіть ризикованих політичних проєктів. Вважайте це натяком для наших політичних вождів, які на якомусь етапі почали вважати, що контроль і безальтернативність думок важливіші за суспільну довіру.

Угорщина отримала перезавантаження. Це точно еволюційний крок. І добре, що тут обійшлося без революції.