Упродовж наступних п’яти днів після удару по Приморсько-Ахтарську РФ атакувала приблизно 89 «шахедами» на добу. А вже було стабільно 160–180. Звичайно, включно з обманками.
Про жодні сотні баражувальних боєприпасів на день поки не йдеться, а удари українських дальніх дронів по майданчиках запуску впливають на ефективність і кількість запусків «шахедів» і хибних цілей. Навіть якщо накопичують на декілька великих атак — ті мусили вже відбутися.
Хоча тут не тільки далекі дрони, звичайно.
Вибиті 11 станцій тією гілкою, що веде до Приморсько-Ахтарська. Попри те, що «шахед» важить 240 кг і цілком транспортабельний фурою, природно, що з Єлабуги їх везуть залізницею. Бо крила в них незнімні. Щоб економити ресурс, простіше транспортувати сотні дронів на платформах залізниці.
Тому збій графіків, знищення ділянок електрифікації, перенаправлення сирої нафти з підбитих НПЗ на зберігання й інші заводи теж опосередковано впливає на кількість пусків.
Другий фактор — удари по ланцюжку виробництва. Завод «ВНДІР-Прогрес» у Чебоксарах — це електроніка, у тому числі антенна решітка «Комета», ФНПЦ «Науково-дослідний інститут прикладної хімії» в Сергієвому Посаді виробляє термобаричні бойові частини.
Цілком зрозуміло, що зупинити виробництво навіть десятком «лютих» неможливо, але гальмувати кількість добових пусків по Україні цілком реально. Плюс у середині червня була атака по цехах з виробництва «шахедів» у Єлабузі — можливо, цей спад ще й звідти. Але найімовірніше — комплексний вплив.
Ну і, звичайно, вдалий дипстрайк по аеродрому Приморсько-Ахтарськ. Попри те, що всі запуски здійснюють мобільні підрозділи на позашляховиках, біля злітно-посадкової смуги є будівлі, де відбувається передполітна підготовка, польовий ремонт і прошивають програмне забезпечення, вводять польотні завдання.
Як мінімум два такі ангари знищили, один серйозно пошкодили. Завдано удару по майданчику, де лежать авіаційні боєприпаси на ґрунті — або розкрили розвідкою запас боєголовок, або просто росіяни з якоюсь метою завезли гниль — боєприпаси, в яких збігає термін експлуатації. Тому вторинними детонаціями посікло будівлі поруч. Численні сліди пожеж на бетонці — імовірно, пошкоджені стояки баражувальних боєприпасів.
Це вже гучний дзвіночок про деградацію ППО — якщо немає можливості захистити залізницю, вибито як мінімум чотири установки очищення на НПЗ потужністю до 40 тисяч тонн на добу і пропущено приліт по одному з небагатьох аеродромів, з яких б'ють по Україні, то що взагалі може захистити ППО?
Ще раз, щоб правильно розуміти те, що відбувається: добова вага голів далеких дронів з обох боків — кілька тонн, швидше за все — між 3–4, вантажопідйомність Су-24 — 9 тонн.Тому фантазувати, як ми трьома тоннами на добу винесемо виробництво — дивне заняття, не зовсім адекватне.
Так, баражувальні боєприпаси точніші за чавун, але на минулих війнах по цілях, у яких осколками нищили обладнання, влучали десятки півтонних бомб. Щодня роками 55 ескадрилей RAF довбали країни Осі тисячами тонн чавуну.
І досягти блекаутів, вибити виробництво палива чи підшипників було неможливо. Тому зараз наше завдання максимум — не давати ворогові нарощувати кількість вильотів на добу і самим бити по тих галузях, які змусять РФ спливати золотовалютними резервами.
Штучні трансформатори на тягових підстанціях, цехи електроніки, військова хімія, перевалка, зберігання й очищення нафти. Наше завдання — штовхати ворога у спину й не давати штовхати у спину нас.
Удар по Приморсько-Ахтарську — добрий приклад такої стратегії.
Обладнання для завантаження польотного завдання, боєприпаси, ангари підготовки та потокового ремонту, інструменти, запас дронів — усе це потребує грошей, часу і важко масштабується, а будь-який провал у передпольотній підготовці впливає на добову кількість вильотів «шахедів».
