Яусвідомлюю, що протягом останніх двох тижнів я та інші автори набагато більше писали про бомбардування Ірану з боку США. Хоча це й не дивно (та й не є чимось поганим, адже події там надзвичайно важливі), водночас надзвичайно важливо, щоб російсько-українська війна не випала з поля зору. Справді, оскільки ми ще перебуваємо на початку 2026 року, варто згадати, як виглядала ситуація рік тому, щоб зрозуміти стратегічне значення України для Європи зараз і в майбутньому. Якщо коротко: рік тому багато хто стверджував, що Україна зазнає поразки, що Європі доводиться нести Україну як тягар тощо. Україну змальовували як країну, що переживає кризу людських ресурсів, і незабаром не зможе стримати російський каток, а з огляду на те, що США тепер очолює Дональд Трамп, проголошувалося, що на Україну чекає дуже похмуре майбутнє.
Реальність виявилася зовсім іншою. Цього року увага зосереджена не стільки на слабкості України, скільки на її спробах дати відсіч і на тому, чи є у неї шанси на успіх. Це вражає, зважаючи на те, що США змінили сторону, а росіяни всю зиму завдавали ударів по українській інфраструктурі. Така зміна наративу пояснюється тим, що певні ключові сильні сторони та можливості України зараз набагато очевидніші для ЗМІ та аналітичної спільноти, ніж це було рік тому. Значна частина цієї сили – у воєнному виробництві та технологіях, і ці переваги стали разюче очевидними протягом останніх двох з половиною тижнів. Вони настільки важливі, що майбутнє оборони Європи тепер залежить від України. Україна зараз досягає того, чого Європа не могла досягти десятиліттями, – створює нові й інноваційні стартапи.
У Європи є проблема: чи зможе Україна допомогти її вирішити?
Цього тижня увагу привернули ще дві події. Перша стала продовженням подій минулого тижня. Адміністрація Трампа розширила використання бомбардувань Ірану для підтримки російських воєнних дій проти України. Це надзвичайна ситуація, яка, ймовірно, триватиме ще деякий час. Також угорський уряд викрав українські кошти та українських державних службовців. Ще один звичайний тиждень для союзників путіна в Європі.
Україна доводить свою цінність, особливо для Європи
Для Дональда Трампа слово "дякую" – найважче у світі. Тому сказати "дякую" Україні для нього й поготів неможливо – це виходить за межі його світосприйняття. Двічі за останній тиждень його запитували про військово-технічну допомогу України американським військам та союзникам США в Перській затоці, і двічі він збрехав. Вперше, під час розмови з репортером Fox News, Трамп просто заперечив, що Україна надає допомогу.
"Ні, нам не потрібна їхня допомога у захисті від дронів. Ми знаємо про дрони більше, ніж будь-хто. Насправді, у нас найкращі дрони у світі", – заявив він.
А вже в суботу ввечері в іншому інтерв’ю, коли його запитали про допомогу України, Трамп замість відповіді накинувся на президента Зеленського, заявивши, що український лідер є "останньою людиною", від якої США потребують допомоги. А потім, звісно, продовжив напад на Зеленського, звинувативши його в тому, що він є перешкодою для миру, водночас зобразивши путіна як партнера (докладніше – нижче).
Трамп продовжує жити в наративі 2024-2025 років, за яким Україна перебувала у скрутному становищі й була приречена на поразку. З цієї точки зору Україну можна було сприймати лише як прохачку, яка благає про допомогу й перебуває на межі катастрофи, причому багато її слабкостей є наслідком її власних дій. Рік тому такі висловлювання лунали звідусіль. Ось, наприклад, як Майкл Кофман підсумував позицію України в подкасті CDS.
"Але я вважаю, що ми вступаємо у 2025 рік, коли Україна перебуває у дуже скрутному становищі. Існують певні дуже очевидні структурні проблеми, пов’язані з людськими ресурсами України, мобілізацією та рішеннями щодо управління збройними силами, які були ухвалені минулого року і які можна було б реалізувати набагато краще. А якщо розглянути загальну ситуацію з фінансуванням та перспективи стабільної підтримки з боку Заходу, то цього року на Україну, безсумнівно, чекає невизначене майбутнє".
Від такого твердження до допомоги США в обороні – досить великий стрибок.
Президент Зеленський, звісно, прикусив язика під градом образ від Трампа і не став прямо спростовувати брехню американського президента. Втім, після першого випаду Трампа щодо допомоги Україні Зеленський усе ж дав зрозуміти, що трохи роздратований, сказавши: "Риторика – це лише риторика. Головне, що ми знаємо, що робимо".
Українські джерела в неофіційних розмовах висловлюються значно відвертіше. Вони стверджують, що 5 березня український уряд отримав офіційний запит про надання допомоги від США і що українська сторона відреагувала на нього негайно. За словами українців, уже 6 березня техніка та фахівці вирушили в дорогу – насамперед для захисту американських військ, розгорнутих у Йорданії. Крім того, допомогу також було надіслано до Катару, Саудівської Аравії та ОАЕ. Варто зазначити, що це лише початок. За повідомленнями, Саудівська Аравія перебуває на фінальній стадії переговорів щодо масштабної закупівлі військових матеріалів в Україні.
Якщо Україна зараз допомагає США та країнам Перської затоки, то її майбутнє набуває для Європи набагато більшої ваги. Україна – єдина країна у світі, яка змогла так швидко надати саме таку допомогу, причому, судячи з усього, справді дієву. Як, мабуть, відомо більшості читачів, ця допомога полягає насамперед у надзвичайно економічно вигідних системах протидії безпілотникам, які Україна розробляє вже певний час. США та їхні союзники, здавалося, були напрочуд не готові до такої кількості дешевих дронів, якими Іран їх атакував, і почали витрачати набагато дорожчі перехоплювачі з неприйнятною швидкістю. За однією з оцінок, країни Близького Сходу випустили понад 800 ракет Patriot для протидії більш ніж 2 000 іранських дронів-камікадзе та понад 500 балістичним ракетам лише за перші кілька днів війни минулого тижня.
До речі, виглядає, що це більше ракет Patriot, ніж Україна отримала за весь час війни проти росії. Якщо це так, то це разюча марнотратність.
І, до речі, ця допомога полягала не лише в конкретних засобах протидії БПЛА, розроблених Україною. Україна передає досвід ведення бойових дій із застосуванням систем протидії БПЛА, у чому вона стала світовим лідером; це включає виявлення, відстеження та ухвалення рішень щодо того, які системи застосовувати в конкретних ситуаціях.
Втім найбільш вражає (і це вкрай важливо для Європи) не сам факт надання цієї допомоги, а те, що це лише одна складова абсолютно нового військово-технологічного потенціалу, створеного з нуля протягом останніх кількох років. В Україні розквітло ціле нове покоління стартапів у військовій та високотехнологічній сферах, які в майбутньому також матимуть значний потенціал для цивільного застосування.
Найпомітніші серед них – ударні дрони всіх типів: від далекобійного "Фламінго" до цілої низки різних систем середньої дальності, які демонструють дуже високу ефективність.
Зверніть увагу – варто стежити за зростанням ефективності українських систем середньої дальності. Я вперше намагався звернути вашу увагу на цю особливість кілька місяців тому, і тепер можу сказати, що з’являються перші підтвердження. Україна вражає дедалі більше цілей на відстані 100-500 км від лінії фронту і завдає значної шкоди. Крім того, як мені повідомили, українці можуть виробляти ці системи середньої дальності у великих кількостях. Ось що я писав із цього приводу в лютому.
Моє припущення, і майте на увазі, що це лише моя думка, – вони намагатимуться за допомогою систем середньої дальності значно посилити проблеми, які створюють для росіян як у стратегічному плані на полі бою (більше втрат, ніж вони можуть поповнити), так і в довгостроковій війні (економічні збитки). Саме середня дальність є сполучною ланкою між цими двома сферами, і встановлення контролю над переміщенням і розгортанням військ у цій зоні середньої дальності б'є по російських збройних силах, так би мовити, і на підході, і на відході.
Зараз українці використовують ці системи середньої дальності, щоб методично підривати російську логістику та системи протиповітряної оборони, які відсуваються все далі від лінії фронту. Минулого тижня були повідомлення про низку таких атак.
Окрім безпілотників і засобів протиповітряної оборони, українці також розробляють цілу низку різних систем, зокрема безпілотні наземні транспортні засоби; вони нарощують власний потенціал із виробництва артилерійських систем та боєприпасів, що відповідають стандартам НАТО, а також розширюють межі можливостей у деяких сферах управління автономними системами. Крім того, як і в сфері протидії повітряним безпілотникам, вони розробляють систему для координації всіх своїх ресурсів з метою підвищення ефективності – так би мовити, "систему систем".
Загальна потужність військово-технологічного потенціалу України та темпи його зростання також заслуговують на увагу. До війни Україна переважно виробляла модернізовані версії застарілих радянських систем. Зараз же тут виробляють одні з найбільш економічно ефективних і технологічно досконалих систем у світі. За оцінками, оборонна промисловість України зараз здатна виробляти зброю на суму до 50 мільярдів доларів щорічно. Це перевищує можливості України фінансувати такі обсяги самостійно, саме тому вона так гостро потребує партнерів у сфері оборони і саме тому європейська підтримка є такою важливою. Європейці мають кошти, щоб допомогти розбудувати цей оборонно-технологічний центр і не вдаватися до аутсорсингу на користь американських чи інших виробників.
І це цілком закономірно. Європа – багатий регіон із високим рівнем технологічного розвитку, але вона зіштовхується із серйозною проблемою у сфері підприємництва. Порівняно зі США європейські стартапи менш успішні й набагато раніше зупиняються у своєму розвитку. Натомість Україна зараз є центром стартап-індустрії. Значна частина успіху України пов’язана з новими виробниками, такими як компанія "Маґура", що виготовляє морські дрони і зараз оцінюється приблизно в 1 мільярд доларів.
Швидкість, з якою Україна прийшла на допомогу США минулого тижня, була б неможливою для будь-якого іншого європейського виробника.
Європі потрібно розвивати власні можливості для самооборони, не покладаючись на США. В Україні вона має величезний актив. Ось посилання на дуже цікавий звіт Ради з міжнародних відносин на цю тему. Люди повинні перестати говорити про те, що Україна просто потребує допомоги. Те, що Україна зробила в Перській затоці, показує, що вся інтелектуальна парадигма перевернулася з ніг на голову. Україна може надати життєво важливу допомогу, щоб зберегти Європу вільною та безпечною (а можливо, навіть технологічно розвиненою та заможною). Ось справжній урок останніх двох тижнів. Сподіваюся, його засвоїли.
Трамп кидає росії рятувальне коло, тоді як вона допомагає вбивати американців
У минулому огляді я розповідав про те, як США майже відразу скористалися бомбардуванням Ірану, щоб забезпечити захист росії та докласти всіх зусиль для виправдання дій путіна. Це вилилося у спростування або применшення значення повідомлень про те, що росіяни надавали допомогу іранцям у їхніх спробах завдати удару по американських військах і вбити американських солдатів.
Тепер ця поведінка лише посилилася протягом минулого тижня, і, на жаль, дії США перейшли від захисту росії до активної допомоги їй.
Почнімо з аргументів на захист цієї версії. Протягом тижня з’явилися нові подробиці щодо масштабів допомоги, яку росія надає Ірану. Загалом це охоплює все: від передової розвідки щодо цілей до безпосереднього використання російської техніки для атак на американські та союзницькі сили.
Примітка: Президент Зеленський публічно наголосив на цьому останньому пункті, заявивши, що те, що росіяни постачають Ірану наступальну зброю, є "на 100 %" правдою.
Проте Трамп виступив на захист путіна, зобразивши російського диктатора як поважного партнера у пошуках миру в Україні. У тому ж суботньому інтерв’ю, в якому Трамп критикував Зеленського, він (як завжди) дуже тепло відгукнувся про путіна. Ось як NBC News підсумувала коментарі Трампа.
Він (Трамп) також різко розкритикував президента України Володимира Зеленського, заявивши, що з ним "набагато складніше домовитися", ніж з президентом росії путіним, коли йдеться про зусилля з припинення війни в Україні. Заява Трампа пролунала на тлі критики з боку світових лідерів рішення США пом’якшити санкції щодо російської нафти, нібито для стримування стрімкого зростання світових цін на нафту.
На жаль, останнє речення цього сюжету свідчить про те, що дії Трампа виходять далеко за межі лише словесної підтримки росіян. Минулого тижня США призупинили дію всіх нафтових санкцій, накладених на росію, саме в той момент, коли ціни на нафту стрімко зростали. Оголошено, що це призупинення діє протягом одного місяця, але механізму автоматичного відновлення санкцій не передбачено. І ми знаємо, як зазвичай розвиваються такі ситуації: щоб щось зробити, часто потрібно ще два тижні.
Наразі наслідки рішення Трампа про бомбардування Ірану вже стали для росії справжньою знахідкою. Ціни на нафту почали стрімко зростати, а світові запаси – скорочуватися, що сприяло збільшенню обсягів продажу російської нафти за дедалі вищими цінами. Скасування слабких санкцій США означає для путіна лише одне – ще більше грошей. Загалом, за оцінками, росія вже заробляє на 150 мільйонів доларів більше від продажу нафти на добу. Наприклад, індійці, які раніше скорочували закупівлі російської нафти, тепер купують усе, що можуть. Китай уже купував набагато більше російської нафти після оголошення санкцій США, тож можна лише уявити, що він робитиме тепер.
І з огляду на те, що Перська затока заблокована, ціни на нафту ще деякий час залишатимуться високими, що забезпечить путіну колосальне зростання доходів. Мова вже йде про суму понад 1 мільярд доларів на тиждень – і невідомо, до чого це призведе. Це гроші, яких російська військова економіка так гостро потребує. Дякуємо, Дональде.
Як Угорщина викрала українське золото
Це історія про "путінський рак", що гніздиться в самому центрі європейської політики і з яким Європа, як видається, досі не здатна ефективно боротися. Трохи більше тижня тому українці відкрито перевозили золоті запаси через Угорщину в урядових автомобілях. Угорський уряд зупинив конвой неподалік від Будапешта, конфіскував золото та заарештував українських посадовців, які його перевозили. Вартість викраденого золота оцінюється у понад 80 мільйонів доларів.
Через кілька днів угорці відпустили українців, але Орбан намагається залишити золото собі. Угорці наклали на нього 60-денний арешт, нібито для розслідування відмивання грошей.
Звісно, це фарс. Орбан бореться за своє політичне виживання (через місяць в Угорщині відбудуться вибори, і він відстає у рейтингах) і відчайдушно просить допомоги у путіна – допомоги, яку, за повідомленнями, путін і надає.
Реакція ЄС, що й не дивно, виявилася слабкою та нерішучою. Важко уявити собі більш разючий контраст між державою, яка має вирішальне значення для майбутнього Європи (Україна), та іншою, яка активно підриває це майбутнє (Угорщина). Це ще один приклад того, що має змінитися, якщо європейські держави збираються взяти на себе більшу відповідальність за власну долю. Нинішні європейські структури надто легко використовувати для завдання шкоди Європі.
Ще одна причина, чому Україна є життєво важливою для майбутнього Європи
