Коли робиш твердження: "розвідки в нас нема", люди не завжди розуміють. Адже ось вона - ГУР і СБУ (ще десь є СЗР): безпілотники летять, рашка горить.
Але безпілотники і ударні операції це задача ударних підрозділів.
Розвідка це - про здобуття інформації.
Розвідка має концентруватися на тому, щоб знати про плани ворога (і їх зривати). Більш того, розвідка це не тільки очі і вуха організму, а також часто забувають - центр в мозку, який сигналізує в свідомість про небезпеку. Мають не просто очі і вуха працювати правильно, щоб бачити і чути (здобути) важливу інформацію. Але також центр в голові відповідальний за аналіз інформації має правильно цю інформацію обробити, інтерпретувати, непотрібне відкинути, щоб не забивати канали уваги спамом, а потрібне відфільтрувати. Фільтрація інформації, обробка, прийняття рішень про те, що варте уваги, а що ні, концентрація уваги - це все досі розвідка.
І більше того, навіть тут розвідка не закінчується.
Найважливіше завдання розвідки, коли на всіх попередніх етапах вона спрацювала вірно, - ЗМУСИТИ центр прийняття рішень усвідомити факти і почати приймати рішення.
Ситуація: ваша розвідка здобула супер-секретний план ворога вас убити. Підслухала, проаналізувала, впевнилася, що це не п'яне патякання, а серйозні наміри. Потім донесла це у дурний мозок. Але оскільки мозок був зайнятий шашликами, то мозок не повірив. І ваша розвідка така: *знизує плечима* і йде займатися іншими справами.
Така ситуація означає, що розвідки в вас нема. Так, мозок дурний і зайнятий шашликами. Але і розвідка не розумна. Хоч і тисячі в ній розвідників є сміливих, готових класти життя.
Така ситуація означає, що весь бюджет на розвідку витрачений дарма. Робота сотень і тисяч її співробітників включно з агентами в тилу ворога, які гинуть під час завдань, кимось злита в унітаз.
І не просто безликим кимось: завжди є прізвища, які відповідали за ланцюжок подій на кожному етапі.
Так от у нас перед вторгненням була саме така ситуація. Розвідка не тільки не зуміла здобути плани ворога, вона не зуміла їх правильно проаналізувати, відфільтрувати з тих стрілочок на карті, напрям удару, який буде головним (дивіться карту Буданова перед вторгненням: там немає стрілочки через Прип'ять на Київ). А потім, що головне, ще й сам головний розвідник країни (центр мозку, який має сигналізувати в центр прийняття рішень про небезпеку) за день до вторгнення доповідав президенту в форматі:
- Напад може бути. Але може і не бути.
Тобто не аларм, не поштовхи, не відчуття всередині, коли твоя інтуїція не дає тобі всидіти. А флегматичне: хазяїн, у тебе сьогодні тренування, обід, похід до лікаря, підготовка твого вбивства і ввечері з дружиною похід у ресторан.
На це мені заперечували:
- Та ні, Кіріл доповідав і єдиний казав, що напад буде.
Про це мені казали навіть люди, достойні поваги. Навіть ті люди, які і виявили напрям удару на Київ ще в січні 2022 року (до речі ненагороджені досі).
Але на це я можу відповісти: дивіться інтерв'ю Буданова, дивіться спогади його дружини, людей, які чули його доповіді Зеленському і олігархам, яких Зеленський збирав в ОП 22 лютого.
Дружина Буданова сказала чітко: Кіріл ввечері перед вторгненням забрав її на роботу і вони сиділи переживали, що його кар'єра може закінчитися, якщо він виявиться неправим (про напад).
В цій цитаті прекрасно все. Починаючи з морального обліку і пріоритетів.
Але також з цієї цитати слідує, що голова розвідки в цей момент, ввечері 23 лютого (коли Зеленський записав відео-ролік "причин для вашої безсоної ночі немає" і ліг спати), не бив у дзвони, не вимагав зустрічі з верховним головнокомандувачем, не тягав його за грудки в кабінеті, не бив йому морду і не погрожував вийти у ЗМІ з заявою, якщо мозок не прийме рішення.
І тому все командування ЗСУ підтверджує як один: чітких даних про напад ворога навіть у ніч вторгнення - 24 лютого - не було.
Це підтверджують всі без виключення генерали, які на цю тему говорили.
Всі від комбригів, Марченка і до Наєва, розповідають про дні перед вторгненням, що вони вираховували можливі дії ворога, прикидали так, прикидали едак. Можливо ворог лякає. Можливо загострення буде на Донбасі.
Тобто командири ЗСУ вгадували дії ворога. НЕ ЗНАЛИ.
А от генерал Наєв, на момент вторгнення командувач Об'єднаних Сил, взагалі підтверджує: в жодному документі вказівок про неминучий напад ворога не було.
Генерал Наєв вгадав дії ворога:
- Мені ввечері 23 лютого (*тобто після вечірнього відео-зверенення Зеленського про "причин для вашої безсонної ночі немає") стало ясно, що вторгнення відбудеться. Я спати не ліг, відправився на командний пункт і зібрав всіх командувачів напрямів. В порушення закону я, самовільно, віддав наказ бойовим частинам покинути місця дислокації і вийти на рубежі оборони.
Арахамія, Подоляк і Зеленський в перші дні вторгнення відбивали звинувачення - чому не вірили в напад? - твердженням, що ви брешете, вони вірили, просто не хотіли паніки, а тому таємно готувалися. Ось перед самим ворожим ударом війська вивели із місць дислокацій. Це і є доказ, що готувалися.
Але генерал прямо каже: Укази про розгортання військ і про воєнний стан видає лише президент. А Наєв з Залужним взагалі-то вчинили перевищення повноважень. І якби нападу не відбулося, він із Залужним легко могли сісти в тюрму.
Замість зірок героїв за це сміливе рішення генерали покарані, а Наєва взагалі відправили в опалу з командної посади на посаду комбата (респект вам пане генерал, що маєте таку витримку).
Але питання зараз про інше.
З цих всіх інтерв'ю слідує головне: розвідки в країни не було.
Цьому всьому в нашій державі за 3,5 роки війни так і не була дана оцінка.
І це все означало ще 25 лютого, що майбутні провали не уникнути.
І ці провали сталися.
"Рак путіна", "ракет на 2-3 залпи", "кава в Ялті" - ці вангування в стилі переможниці Битви Екстрасенсів, яка "напророкувала, що нас чекає в листопаді", приводили до завищенних сподівань у населення, а зараз до ями розчарування.
Буданов розповідав за тиждень до раптового відступу росіян із Херсона, коли російські підрозділи вийшли в один день по вузькій переправі біля Антонівського мосту, що "росіяни не планують вихід з Херсона".
Відсутність у воєнної розвідки знання про плани ворога дорівнює втраті можливостей. Втрата можливостей це теж втрата.
Якби наша розвідка займалася не штурмами Зміїного (це завдання роти морської піхоти), зуміла викрити план ворога і донести навіть в ту безтолкову Ставку, що росіяни планують раптово виводити війська, то навіть Зеленському вистачило б мізків віддати командуваню наказ спланувати і здійснити операцію, якою спробувати підловити угрупування ворога саме під час виходу сконцентрованим на переправі. Ми могли завдати йому великих втрат при відступі.
Зараз всі підтверджують: при відступах ти найбільш вразливий - найбільші втрати відбуваються саме під час відходу з напів-оточень.
А так, росіянам вдалося головне: вони ввели нашу розвідку в оману, зробили страшні очі, що готуються гризти землю в обороні, а самі здійснили раптовий відступ - зберегли кістяк військ, еліту, десантні підрозділи, що діяли на правому березі.
Те саме, якби ми знали і підготувалися до десанту на Гостомель. Тисяча полонених російських десантників уже давно б дозволили звільнити тисячу захисників Маріуполя.
Далі була невикрита лінія оборони Суровікіна, яку ворог збудував в нас під носом. Вірніше викрита вона була американцями, але інтерпретувати дані правильно не зумів наш "мозковий" центр.
Всі ці провали привели до того, що саме керівництво країни розбазарили національний, суспільний підйом, який був на початку вторгнення.
Емоційний підйом, готовність до боротьби, це теж ресурс. Його треба вирощувати. А у нашого населення він був і без зусиль влади.
Не населення в нас погане, воно було готове битися.
Саме мозковий центр виявився бездарним.
І зараз віра в перемогу за опитуваннями впала з 80% до 40%. А від мобілізації уже ховають чоловіків самі жінки - фактично нонсенс: жінка готова працювати на двох роботах, але щоб чоловік сидів вдома, щоб головний ТЦКшнік країни не відправив його закривати своїм тілом черговий провал.
При тому, що мобілізація це абсолютно необхідний інструмент, і за ресурсами, якби вони використовували правильно, ми здатні таку війну витримати ще 50 років.
Але тут не про це.
Відсутність розвідки і чітких знань про плани ворога буде вести до нових і нових втрат.
Концентрація розвідки на гучних спецопераціях, ліквідаціях ворога, ударах в глибокому тилу, навіть, якщо результат грандіозний успіх, це концентрація розвідки на невластивих завданнях. Цим мають займатися ударні підрозділи. В короткі періоди розвідка може перебирали на себе делікатні справи. Але ми вже давно увійшли в довгий забіг на виснаження. Наші розвідки мають бути реформовані, щоб попереджати країну про стан, плани і діяльність ворога краще ніж він знає сам.
