На жаль, на пʼятому році війни, баланс в суспільстві тримається не на позитивній повістці дня, а на трьох страхах. Страх росіян. Страх силовиків. І страх змін.
На першому страхові можна не зупинятися. Тут все зрозуміло. Тому, дуже коротко зупинюся на двох інших страхах.
1. Я вже свого часу і писав, і говорив, що становим хребтом української влади з часів пізнього Кучми є силовики. Вони є головним джерелом влади і політичних можливостей для кожної нової діючої влади. Така ситуація стала однією з причин обох наших революцій, але після революцій система самовідновлюється. Останні роки маємо певну зміну: силовики розділені між владою і антикорупційною опозицією (на сьогодні електорально не дуже впливовою, між іншим). Але для українського бізнесу взагалі та українських еліт зокрема, ситуація від цього особливо не міняється. Силовики є частиною можливостей елітних груп змінювати чи задавати повістку дня. І страх попасти під каток силовиків (не обовʼязково законний) є одним з ключових рушіїв всіх дій або бездіяльності літних та бізнес-груп.
2. Страх змін значно глибший і його головна причина - порушення статус-кво виводить всіх гравців з рівноваги. Бажання змінизʼявляється виключно в момент глибинних криз, повʼязаних в тому числі із діями силовиків. Але вся енергія змін іде на подолання локальних криз, а не на більш структурні і глобальні зміни. Всі елітні групи борються саме на тактичному рівні за утримання чи відновлення статус-кво. Власне політична боротьба зводиться перш за все саме до цього. А політична боротьба є основою того, як розвивається держава.
3. Як вийти, з цих двох страхів - головне питання нашої стійкості на найближчі роки. почати потрібно з того, що, як мінімум, потрібно поставити правильні питання. Без цього неможливо рухатися вперед. І це стосується абсолютної більшості нашого політикуму. Але крім поставлених питань, потрібно почати діалоги про майбутнє. Власне відсутність діалогів про майбутнє і заміна їх срачами в стилі Шустера чи слоганами в стилі «Євро проходить, а стадіони залишаються» є головною проблемою останніх 30 років.
І наостанок, не по темі. Аналітичний центр зробив дослідження «Хто є чий в Офісі президента. Зв’язки та сфери впливу»...
