"Я вважаю своє інтервʼю із Юлією Тимошенко власним великим успіхом" - Віталій Портников

Можна сказати, що мені просто повезло: коли ми запрошували її на Еспресо, ніхто ще не знав ані про голосування за законодавство щодо НАБУ, ані про позицію Тимошенко щодо цього голосування. Інтервʼю, яке мало стати першою за кілька років появою очільниці однієї з парламентських фракцій в телевізійному ефірі, неочікувано набуло суспільної гостроти. І це дуже добре.

Цікаво також спостерігати за реакцією щодо цього інтервʼю. Любі мої, ви відвикли від політичної дискусії - і справа не у війні, справа у вас. Адже ви маєте голосувати за погляди і позиції, а не за те, що ви когось любите або подивилися якийсь ідіотський серіал чи побували на концерті. Юлія Тимошенко свої погляди виклала. Подобається такий підхід, довіряєте йому - колись за неї проголосуєте. Не подобається - не проголосуєте. Моя ж задача як журналіста - бути посередником між політиком і суспільством, допомогти виявити як погляди, так і суперечності у їхній презентації. Те, що я роками змушений говорити сам замість того, щоб дискутувати з людьми, від яких залежить майбутнє країни - наша спільна трагедія.

І так, політики мені не платять грошей за інтервʼю і я все життя сам вирішую з ким мені розмовляти - а власники чи редактори медіа дізнаються про це вже з ефіру чи під час перегляду газетних шпальт. Так відбувалося коли мені було 24 роки і я інтервʼював першого президента і премʼєра незалежної України - і так буде завжди, якщо я захочу поговорити з кимось з їхніх наступників.

Але направду це я мав би віддячити Тимошенко за цю розмову. Бо вона дуже непроста співрозмовниця, яка вміє відійти від гострого питання, перехопити ініціативу, звернутися до аудиторії через голову інтерв’юєра. Це мистецтво і якщо тебе не тренують, ти починаєш деградувати як професіонал. А я хочу розвиватися. Бо у розвитку професійної чесної журналістики є шанс виживання країни і можливість вашого неупередженого голосування у майбутньому. Ви просто зобовʼязані усвідомлювати що ви робите.