Станом на зараз у Молдови стоїть геополітичний вибір: піти в європейську інтеграцію або ж повернутись в минуле. Вибори 2025 року в Молдові сприймаються як доленосні — країна стоїть перед вибором між продовженням шляху до ЄС, який активно просуває владна партія PAS і президент Маїя Санду, або поверненням до більш близького партнерства з росією, що пропагують опозиційні, зокрема ліві та проросійські сили. Парламентські вибори в Молдові призначені на 28 вересня 2025 року. Головне протистояння — між проєвропейською владою на чолі з президенткою Маєю Санду та коаліцією проросійських партій, зокрема блоку “Победа”.
Розгортання передвиборчої кампанії супроводжується активним формуванням альянсів: зокрема, ліво‑популістський блок під проводом Іллана Шора активно формується у співпраці з Партією соціалістів Республіки Молдова, Комуністичною партією, партією “Майбутнє Молдови. Партія « Дія і солідарність», маючи новітній історичний рекорд просування реформ, робить вибори фактично референдумом щодо європейського майбутнього і лейтмотивом кампанії: «європейський вибір — єдиний шлях до розвитку та безпеки».
Альтернативні політичні сили, об’єднані в блоки «Альтернатива» й «Победа», апелюють до тем стабільності, дешевих енергоресурсів, тісних культурних та економічних зв’язків із росією, протиставляють себе партії «Дія і солідарність», заявляючи про політичні переслідування. Як приклад: на парламентських виборах 2021 року партія «Дія і солідарність» отримала більшість завдяки згуртуванню проєвропейських виборців, але з того часу країна пережила масштабну енергетичну кризу і зростання цін через війну та вимушений розрив із російським ринком. І от тут якраз і зростає момент напруження та наростання загроз про корупційне фінансування, фальсифікації виборів та іноземного втручання включно з кібератаками.
Власне , з приводу динаміки , то близько 60% населення заявляють про підтримку європейської інтеграції, а партія «Дія і солідарність» до середини літа 2025 року підтримує біля 40% респондентів (без урахування не визначених та діаспори). Водночас у сільських районах популярність правлячої партії знижується через соціально-економічні труднощі, а електоральне поле розшаровується. І от ключовими стають голоси діаспори, вони суттєво допомогли Санду перемогти на президентських виборах і здатні компенсувати слабкі результати партії «Дія і солідарність» у глибинці. Проте проросійські сили заявляють про «структурну несправедливість» в організації закордонного голосування.
Майя Санду отримала переобрання у 2024 році, набравши близько 55 % голосів у другому турі, багаточисельна діаспора (82 %) підтримала саме її. Референдум щодо конституційного закріплення курсу на ЄС пройшов з мінімальною перевагою – лише 0,7% голосів. Тому ми можемо бачити, що все ж таки Молдова у лиці своїх громадян прагне більше проєвропейський курс і налаштовані на євроінтеграцію. Але є і проросійські симпатії. За результатами першого туру всередині країни більшість проголосували за кандидата з проросійським спрямуванням (Александр Стояногло – власне колишній генеральний прокурор) — понад 50 % голосів всередині країни проти 45 % за Санду. В автономних регіонах — особливо в Гагаузії та Придністров’ї — критичний рівень підтримки проросійських меседжів (за даними United States Institute of Peace , у 90 % населення Гагаузії — російськомовні ЗМІ).
На тлі економічного спаду (зростання ВВП лише 0,1% за 2024 рік, помітна нерівність), соціальна напруга, посилена дезінформаційними кампаніями, що впливають на вразливу частину населення, особливо пенсіонерів та жителів сіл, і тому можна зробити висновок про соціальну поляризацію і розрив поколінь, адже старші й сільські регіони — більш проросійські, але в той самий час є активна електоральна участь діаспори, яка значно зміщує баланс на користь проєвропейських сил. Ідентичнісний чинник знов став лінією розлому — чи зможе команда Санду повторити об’єднання молдовської та румунської ідентичностей, як на попередніх виборах (ключ до перемоги).
Також варто звернути увагу на зовнішній вплив, де росія виступає головним гравцем із зовнішнього втручання. Кремль вдається до багаторівневих кампаній — фейки під брендами «BBC», «Euronews», брехливі заяви про захоплення влади, корупцію в оточенні Санду чи, наприклад, про наркозалежність президента. Лише за 3 місяці — 39 сфабрикованих сюжетів про Молдову. На користь Александра Стояногло та проросійських структур було виплачено десятки мільйонів доларів ($39–55 млн) через систему з банком «Промсвязьбанк», підкупили близько 130–300 тис. виборців. Кремль через олігарха Ілана Шора і власні та місцеві мережі прагне забезпечити гранти до €100–200 млн на підкуп виборців, організовувати платні протести, сплачувати «Партію комуністів Республіки Молдова», «Партію соціалістів Республіки Молдова» та блоку «Победа». Також Кремлем було організовано мережі (EVRAZIA / блок «Победа») — через штаб у Москві та місцеві філії, із залученням 33 000 активістів, і охоплено понад 84 000 прихильників.
Разом з тим , росія активно використовує маніпуляції з православною церквою, Телеграм‑боти, TikTok, VK‑аккаунти, фальшиві сайти, залучення священників для поширення антиєвропейських наративів для «вкидання» фейків, а також атаки на виборчу інфраструктуру і провокування масових протестів, і що не мало важливо через фейки «вкидають» новини про корупцію Санду, наркотики, і навіть фальшивий звіт Bellingcat. Кібератаки на ЦВК, фальшиві повідомлення про бомби у діаспорних пунктах, телефонні погрози, фейкові листи нібито від ЄС — усе це застосовано для дестабілізації процесу. За оцінками поліції, до €15 млн лише восени 2024 платилися готівкою; ціна «голосу» сягала €200. Операції ускладнили роботу поліції — так, було накладено понад 25,000 штрафів, але широку мережу складно повністю викорінити. І тут не мало важливо роль відіграв психологічний та регіональний вплив, адже акцент робиться на етнічні й мовні розділи, зони російського впливу (Гагаузія, Придністров’я), тобто Москва формує образ «русифікації» чи загрози з боку центру.
Особливо показовим є те , що у таборах у росії, Сербії, Боснії проходять навчання парамілітарних груп та активістів для можливих протестів або ж силового тиску. З приводу Китаю , як можна подумати , теж має вплив, проте прямої участі Китаю в кампанії не фіксується на масштабі, співставному з росією. Однак КНР поступово розширює економічну і дипломатичну присутність у регіоні, пропонує інфраструктурні проекти та інвестиції як альтернативу європейській допомозі. Втім, політичний вплив Китаю на перебіг молдавських виборів у 2025 залишався менш помітним — акцент серед політичних сил в основному на питаннях російської агресії та майбутнього Молдови в ЄС. Тому , власне , найбільший вплив приписується рф. Основними меседжами КНР є позиціонування себе як нейтрального інвестора, що прагне до стабільності, а також демонстрація відкритості до всіх політичних сил Молдови. Підтримка цього вектору впливу ведеться в основному через дипломатичні канали співпраці. Ключовий інструмент Китаю — тиха економічна експансія: інвестиції, великі інфраструктурні проекти, залучення до програм економічного розвитку без прямого втручання у виборчий процес.
Отже, власне, можна говорити про те , що основна динаміка кампаній – це протистояння проєвропейських та проросійських сил, з ключовим фактором — активність діаспори та вплив меседжів у Гагаузії та Трансністрії. І активне використання соцмереж, зокрема TikTok та Telegram, дозволяє опозиції і проросійським силам швидко ширити фейки та мобілізувати протестний електорат, що грає не на руку проєвропейським силам, а разом з тим і спеціальні операції організованої злочинності, впливові лідери думок та блогери — ще один канал для роботи з молоддю та «нестійкими» виборцями, які дезорієнтовані інформаційною війною.
Це середовище для маніпуляцій створюється через низьку довіру до інститутів, корупцію та слабкі соціальні структури. А тому Молдова стала ключовим тестовим полігоном для російських дезінформаційних технологій та втручання — подібний тиск неодноразово призводив до зриву та перегляду результатів виборів у регіоні і як ще один показовий приклад – втручання в президентські вибори у Румунії у 2024 році. І от тут вибори 2025 року є не лише локальною політичною битвою, а й елементом великого геополітичного протистояння ЄС та рф, із відлунням для всієї Східної Європи та безпеки України. І можна зробити яскравий висновок , що майбутнє країни залежить від здатності влади захистити інформаційний простір, протидіяти підкупу та гарантувати те , що буде незалежність правосуддя, а також від консолідації проєвропейського виборця, в тому числі в діаспорі.
Основна загроза до європейської інтеграції полягає в тому, що блок “Победа” може сформувати парламентську більшість, якщо консолідує проросійські регіони й використає техніки впливу з минулих кампаній, і тоді Молдова знову відкотиться назад у минуле. І разом з тим є і значна вразливість до фейків та меседжів про демократичну “нелегітимність”, що можуть підірвати довіру до виборів навіть за відсутності прямих фальсифікацій та допомогти вирвати більшість проросійським силам.
Тому ключовий виклик для Молдови – це зберегти стійкість до зовнішнього впливу, консолідація демократичних інститутів і ефективна протидія багаторівневим дезінформаційним та фінансовим атакам, що ставить під загрозу не тільки політичний вибір країни, а й цілісність її суспільства. Якщо Молдова впорається з зовнішнім тиском, то на цих виборах ми зможемо побачити чесний вибір на користь проєвропейським силам.
