"Свободу не забирають — її продають. Продешевили? Згадайте Трампа."
ВСТУП: ПАСТКА, У ЯКУ ВПАЛА НАЙПОТУЖНІША ДЕМОКРАТІЯ СВІТУ
Історія про зовнішню політику США — це більше не історія сили, ідеалів і свободи. Це — хроніка моральної капітуляції. Як виявилося, демократія не лише крихка — вона ще й продажна. У 2016 році в Білому домі опинився Дональд Трамп — людина, яка десятиліттями була оточена російськими грошима, криміналітетом і агентами впливу, але завдяки культурним міфам, фінансовим потокам і легалізованому лобізму змогла уникнути елементарної перевірки. І це стало кульмінацією гігантського плану Кремля: поставити на чолі Америки свого ставленика — не формально, а функціонально.
Усе, що ви прочитаєте далі, — це не теорія змови. Це реальність, підтверджена десятками розслідувань, судових справ, доповідей Конгресу і тисячами слідів, що ведуть до одного центру: Кремля.
Сьогодні, у 2025 році, Дональд Трамп уже втретє обіймає посаду президента. Після драматичного повернення до влади у листопаді 2024 року йому вдалося закріпити реванш антидемократичного популізму. І тепер, коли ми бачимо, як політика США знову йде на догоду інтересам Москви, сумнівів більше не залишається: це не випадковість, це система. І вона побудована не без участі московської мафії.
ІДЕОЛОГІЧНА ІНФЕКЦІЯ
Америка потрапила під вплив Росії задовго до народження Трампа. Розпочалося все з ідеології — або, точніше, з ідеалізації.
Рузвельт називав Сталіна "дядьком Джо". Президент демократії закривав очі на голодомор, репресії, ГУЛАГ — бо потрібен був союзник проти Гітлера. Але союзник залишився в головах навіть після війни: СРСР почали бачити не як тиранію, а як "іншу модель". Ці симпатії не зникли — вони проникли в університети, ЗМІ, дипломатичні кабінети.
Американські студенти читали Толстого і Достоєвського, але не знали нічого про історію України, Литви чи Казахстану. В уяві поколінь виростала хибна парадигма: Росія — це культура, глибина, духовність. А отже — повага. А повага легко переходить у поблажливість.
Цей наратив, підсилений радянською пропагандою через десятки фільмів, балетів і турне оркестрів, формував отруєну симпатію до імперської ідеї. І ця отрута довго визрівала.
КУЛЬТУРА ЯК ПАСТКА
Російська культура — це не просто мистецтво. Це була інфільтрація. Кожен балет Большого театру у Нью-Йорку, кожна книжка Достоєвського в університетській програмі — це цвях у труну критичного мислення щодо Москви.
До 2022 року 80% курсів славістики в США були присвячені винятково Росії. Курси про Україну, Грузію, Білорусь — або були маргінальними, або взагалі відсутні. Більше того, понад третину програм із російської літератури використовували епітети "геніальний", "шедевральний" тощо — у три рази частіше, ніж про будь-яку іншу східноєвропейську культуру.
Це не просто академічна вибірковість — це інтелектуальне підпорядкування. Коли тобі з дитинства кажуть, що Росія — це музика, поезія і велич, то важко побачити в ній агресора. Кремль будував не лише армію — він будував ауру аристократії, високих цінностей, культурного домінування. І ця аура осліпила Америку.
Через фестивалі, культурні обміни, гастролі і гуманітарні програми Москва методично вибудовувала канал легітимації. І коли потрібно — ці мости перетворювалися на дороги вторгнення.
ЯК МАФІЯ КУПИЛА СОБІ ЗАХІД
90-ті роки. Радянський Союз розвалився — і почалася наймасштабніша в історії операція з відмивання брудних грошей. Російські олігархи, силовики, криміналітет — усі вони вивозили мільярди. Куди? У США.
Trump Tower стає одним із головних центрів відмивання. Ще у 1984 році радянський аферист Давид Богатін купує там елітну нерухомість за $6 млн — через офшори. У наступні роки десятки об’єктів Трампа купуються анонімно росіянами.
Сини Трампа відкрито заявляють: "росіяни складають непропорційну частку наших інвесторів". А сам Трамп неодноразово відмовлявся публічно засуджувати Росію, натомість хвалив Путіна як "сильного лідера". Бо знав: без російських грошей його бізнес давно би збанкрутував.
У США існувала ціла інфраструктура для легалізації кремлівського капіталу: адвокатські фірми, нотаріуси, податкові консультанти, політичні лобісти. Це був хижий симбіоз мафії і демократії, де все зводилося до питання — скільки це коштує.
ПОЛІТИЧНА АГЕНТУРА
У 2016 році штаб Дональда Трампа став прямим каналом впливу російських спецслужб. Пол Манафорт — політконсультант із глибокими зв’язками на пострадянському просторі — десятиліттями працював на проросійських політиків і напряму взаємодіяв з представником ГРУ Костянтином Килимником.
Згідно з біпартійним звітом Сенатського комітету з розвідки США (2020), Манафорт передавав Килимнику внутрішню інформацію кампанії Трампа, включно з соцопитуваннями і стратегічними даними. Це створювало пряму контррозвідувальну загрозу.
Паралельно Євгеній Прігожин — фінансист "фабрики тролів" — організував масштабну кібератаку на американський інформаційний простір. Міністерство юстиції США у 2018 році висунуло обвинувачення Прігожину та ще 12 особам за втручання у вибори. Сотні фейкових акаунтів і ботів дискредитували Клінтон, розпалювали ворожнечу та підривали довіру до демократії.
У липні 2016 року Манафорт запропонував російському олігарху Дерипасці приватні брифінги про кампанію. Це була спроба розрахуватися впливом за фінансову підтримку в минулому.
У 2023 році Прігожин загинув у авіакатастрофі після заколоту. Кремль позбавився ще одного інструмента, але результат його діяльності — втручання в суверенні вибори США — залишається. Це був перший випадок у сучасній історії, коли іноземна держава так масштабно і безкарно вплинула на внутрішню політику США.
КРЕМЛІВСЬКА ПОЛІТИКА З БІЛОГО ДОМУ
Трамп:
Сумнівався у доцільності НАТО.
Виправдовував анексію Криму.
Заморожував допомогу Україні.
Ганьбив власні спецслужби на прес-конференції з Путіним.
У Гельсінкі (2018) він відмовився звинуватити Росію у втручанні у вибори. Фактично, це була публічна капітуляція. Навіть республіканці називали це ганьбою.
У 2025 році Трамп уже кілька місяців як президент — знову. І маємо вже фактичне припинення військової допомоги Україні, знову з’являються заяви про можливість "угоди з Путіним" щодо "миру". Повертається риторика про те, що "Росія — партнер у боротьбі з Китаєм", що "Крим — це вже Росія", що "ми не повинні втручатись у чужі війни". Іншими словами — реванш Кремля триває.
АМЕРИКАНСЬКЕ ЛИЦЕМІРСТВО
США десятиліттями говорили про свободу — але торгували з диктаторами. Укривали своїх союзників від відповідальності. Підтримували тиранів, якщо ті були "проти комунізму". Від Ірану до Латинської Америки — американська зовнішня політика часто зраджувала власні принципи.
Така подвійність — ідеальний ґрунт для російської гри. Кремль постійно тицяв пальцем у Ірак, Сирію, В’єтнам — і казав: "Ви не маєте права нас повчати". І Америка знітилась. І здала позиції. І допустила на свою політичну сцену людину, яка втілює усе, що Москва хотіла бачити в Америці: слабкість, хаос і жадобу.
ВИСНОВОКИ
Дональд Трамп — не причина, а наслідок. Наслідок політики, що романтизувала агресора, брала його гроші і слухала його музику. Росія використала все — культуру, мафію, банківські схеми, соціальні мережі — щоб вдертись в мозок Америки. І вона вдерлась.
Москва не просто обікрала Захід — вона його задурила. Вона довела, що демократію можна купити. Що свобода без принципів — лише ширма. Що найбільша країна світу може вибрати собі президента, якого фінансував ворог.
Друге пришестя Трампа — це не катастрофа, це діагноз, підтвердження того, що кремлівський вплив не зник, а еволюціонував. Що американська система не вивчила уроки минулого. Що лицемірство, лобізм і культурний романтизм знову беруть гору над совістю.
І що далі? Рецепт простий, хоч і гіркий: усвідомити помилку. Зламати ілюзії. Знищити міф про "братню російську культуру" як про щось окреме від її імперської отрути. Позбавити політику — і в Америці, і в Україні — залежності від грошей без обличчя з московським "душком".
І паралельно — своє робити. РЕБи, дрони, ракети, пікапи, бронемашини, гармати, снаряди — і, зрештою, пральні машини та телевізори з маркуванням made in UA. Бо мафію не вмовляють — її перемагають. І не музикою Чайковського, а точністю інженера, влучністю снайпера і чесністю нації.
