Путєн робить прикольну річ, нам треба її повторити в Україні. Я не шучу.
Мова про інтеграцію ветеранів у владу. І щоб ветерани менше бухали на гражданці, і щоб гражданські бачили хто насправді влада і не бухтіли на ветеранів. І щоб влада не боялась ветеранів, які можуть стати движучою силою протестів. Єрмаку це має бути дуже актуально. Звісно, він вибірково вже підтягує військових. І поки у нас не буде дозволеної демобілізації як у рашистів, то масового потоку призначень звісно не може бути. Але у випадку замир’я – треба саме масовий перехід військових на державні посади. Щоб підвищити саме авторитет військових. А то тиловий мирняк потім влаштують їм ізоляцію на маргінесі, і користуючись своєю чисельною перевагою знову зробить їх аутсайдерами, як колись АТОшників.
…На жаль, багато з нас звикли стібатись над рашистами. А потім коли ми робимо те саме – виникає странне почуття, що це ми ржали над собою. Наприклад так було з рішенням Путєна потягнуть на війну зеків. І багато українців угорали з цього. А зараз мій брат з 47 бригади, що підрозділ, який починався саме з цього контингенту, – неймовірний крутяк.
І так само у нас прийнято ржати над примусовими методами воєнно-патріотичного виховання дітвори в РФ. Насклідком якого є вирощування певної кількості вовкулаків, заряджених на вбивство українців. А наслідком нашого стьобу над цим аспектом, скоріше, є те, що наші школярі дозволяють собі стібатись над ТЦКшниками і бити військових на відпочинку. Тим більш, коли Верховне головнокомандування теж не пушить військову економіку і мобілізацію, а заграє з тиловим електоратом. Хоча навіть навіть якщо не буде окупації, а буде замир'я, то війна рано чи пізно поновиться. І вже нове покоління українців має бути готовим до неї. Звісно будуть фейкові убдшники, будуть кар'єристи, буде відбір на посаду по лояльності Зеленському. Але ризики цього, імхо, для виживання нації стратегічно менші від девальвації військових.
В общім, я б менше деструктивно ржав, а більше дивився на конструктивні речі. Причому їх підмитив цілком респектабельний «Волл стріт джорнел».
Як Володимир Путін утримує на своєму боці загартованих у боях російських ветеранів
Майор Амір Аргамаков командував військовою частиною в Чечні, служив у Сирії, командував батальйоном в Україні і брав участь у трьох парадах до Дня Перемоги у Другій світовій війні на Красній площі в Москві.
Тепер його штовхнули на кар'єру в російській політиці.
30-річний ветеран є частиною зростаючої кількості російських солдатів, які після служби в Україні були призначені на державні посади. Президент Росії Володимир Путін описує їх як загартовану в боях когорту, яка «не відступить, не обдурить і не зрадить», в той час як його заступники залучають їх, щоб створити видимість доблесті для власної політичної кар'єри.
Обличчя ветеранів прикрашають білборди, що стоять уздовж міських магістралей. Їх запрошують читати лекції в школах, деякі з яких були перейменовані на їхню честь. Телеведучі оспівують їхні подвиги на фронті, запрошуючи до телестудій під бурхливі оплески.
«Людина створена не для миру, а для війни», - сказав ведучий державного телебачення Володимир Соловйов на одному з таких шоу минулого року, повторюючи думку, яка набула популярності, незважаючи на загибель сотень тисяч росіян в Україні.
Війна змінила сприйняття військової служби в Росії, яка довгий час вважалася притулком для неосвічених, некваліфікованих і з інших причин непрацездатних людей. Служба в армії тепер дає такий соціальний ліфт, що російські знаменитості їдуть на окуповані частини України, щоб розмістити свої фотографії як доказ того, що вони допомагають військовим зусиллям, або щоб виправити репутацію, заплямовану публічним скандалом.
Таке звеличення російських ветеранів має на меті підвищити престиж військової служби та заохотити більше людей йти служити. Це також відображає бажання Путіна запобігти будь-яким неприємностям, пов'язаним з поверненням військовослужбовців, багато з яких можуть бути травмовані пережитим на фронті. Деякі з тих, хто воював в Україні, після повернення додому скоїли насильницькі злочини.
«Ветерани - це більмо на оці для будь-якої влади, навіть якщо у вас переможна війна, - каже російський політолог Катерина Шульман. «Але особливо, якщо у вас її немає».
Для Аргамакова - представника корінного алтайського етносу, який виріс у крихітному віддаленому сибірському селі на кордоні Росії з Китаєм, Монголією і Казахстаном - шлях до національної слави розпочався на Північному Кавказі, де він розпочав військову службу у 2013 році. Пізніше він служив у Сирії в рамках військової інтервенції Росії для підтримки режиму Башара Асада у 2018 році.
Минулого року, після командування загальновійськовим батальйоном в Україні, він був нагороджений медаллю Героя Росії, найвищою військовою нагородою країни. У своїй промові після повернення додому він наполягав на тому, що він «звичайний хлопець».
Коли губернатором рідного для Аргамакова Алтайського краю став близький союзник Путіна, він взяв Аргамакова під своє крило і призначив його сенатором від республіки. Аргамаков змінив військову форму на костюм темно-синього кольору і став завсідником парламентських засідань у Москві, виголошуючи промови про патріотизм і служіння Батьківщині.
«Політика ніколи не була моєю метою, - сказав Аргамаков у телефонному інтерв'ю невдовзі після свого призначення. «Але я відчуваю, що повинен бути корисним своїй країні».
Інші ветерани були залучені до керованої Кремлем програми, відомої як «Час героїв», яка розроблена як явна спроба прискореного просування діючих солдатів і ветеранів війни в Україні на державні посади.
«Ті, хто набивав кишені за рахунок нашої економіки в 1990-х роках, точно не є елітою», - заявив Путін на її запуску, виступаючи проти олігархів, які прибрали до рук ключові підприємства в пострадянські роки і чиї імена тепер стали синонімом корупції. «Справжня, істинна еліта - це всі ті, хто служить Росії».
Перша партія з 83 солдатів була зарахована на магістерську програму з менеджменту, а потім на стажування в державних установах. Після її завершення вони отримали роботу в органах місцевого та національного самоврядування.
Один з випускників, колишній командир на сході України, зараз служить представником президента Путіна. Інший - губернатор Тамбовської області на південь від Москви. Третій був призначений на цьому тижні міністром праці в південному регіоні Росії, незважаючи на звинувачення Києва у воєнних злочинах в Україні.
Випускників «Часу героїв» демонструють по державному телебаченню і вихваляють на бенкетах. Глава Російської православної церкви патріарх Кирило сказав їм у листопаді: «Ми розуміємо важливість того, що ви робите». У п'ятницю Аргамаков та інші ветерани стояли у військовій формі на Красній площі, коли Путін хвалив їх та інших військовослужбовців на параді з нагоди Дня перемоги у Другій світовій війні.
Процес відбору ретельно перевіряється. Відбирають лише тих, хто має вищу освіту, і будь-який натяк на незгоду з путінським керівництвом знищується, що різко контрастує з чистками в армії, які послідували за повстанням на чолі з засновником воєнізованих формувань Євгеном Пригожиним, який згодом загинув в авіакатастрофі.
Аналітики кажуть, що Путін засвоїв уроки з минулого Росії.
Політичний ризик, пов'язаний з поверненням ветеранів, був таким, що після Другої світової війни радянський диктатор Йосип Сталін вирішив залишити багатьох з них за кордоном. Він роками продовжував мобілізаційні накази, щоб запобігти поверненню мільйонів додому. Майже десятиліття святкування радянської перемоги над гітлерівськими військами були заборонені, щоб не дати ветеранам об'єднатися і встановити тісні зв'язки.
У 1980-х і на початку 1990-х років до ветеранів радянської війни в Афганістані, які поверталися, часто ставилися як до громадян другого сорту. Пораненим майже не надавали психологічної підтримки і широко розповсюдженою була стигматизація - тенденція, яка сьогодні не демонструє жодних ознак покращення. Деякі ветерани об'єдналися в політичні фракції, які намагалися кинути виклик радянській владі і прискорили її розпад.
«Коли солдати почнуть повертатися, вони будуть заробляти менше грошей і не отримають тієї поваги, на яку очікували від суспільства. Швидше за все, їх будуть боятися і не довіряти їхні сусіди», - сказав Шульман, політолог. «Щоб заздалегідь зменшити цю напругу, влада повинна створити враження, що відбувається багато позитивних подій».
Важливо, що Путін, схоже, намагається забезпечити лояльність до Кремля солдатів, які повертаються, і не допустити, щоб вони стали політичною силою в майбутньому.
Аргамаков може бути гарним прикладом. Незважаючи на його стратосферний злет, він досі не мав реального впливу на політику. Але саме такі люди, як він, які походять зі скромних верств населення і не мають харизми Пригожина, є головними бенефіціарами нових настроїв у країні - головним чином тому, що вони відкрито підтримують Путіна і його кроки, спрямовані на переведення російської економіки на військові рейки.
Аргамаков сказав, що його цілі на посаді сенатора скромні. Він хоче допомогти солдатам на передовій і покращити життя людей на Алтаї, значна частина населення якого досі живе за межею бідності.
Минулого року він відвідав рідну школу і похвалив своїх старих вчителів у зверненні до учнів. Незабаром після цього на фасаді школи з'явився банер з його обличчям. Великими червоними літерами було виведено слова: «Наш співвітчизник».
