Пролог. Фасад і реальність
В Україні є сталий ритуал: раз на кілька років виводити на публічну сцену «нове обличчя» й продавати його як символ оновлення. Молоде, привабливе, із правильними словами про реформи й розвиток. Але за цим фасадом завжди ховається те саме: кланові схеми, тіньові домовленості, старі барони в нових піджаках.
Юлія Свириденко — яскравий приклад цієї ілюзії. Вона стала прем’єр-міністром не завдяки реформаторським ідеям чи управлінським талантам. Вона — продукт системи. Її шлях до вершини — це траєкторія, що починається у корупційних полях Чернігівщини і завершується у кабінеті під ковпаком Андрія Єрмака.
Рівень перший. Агробарон Кулич і «господарський досвід»
Перший запис у політичному досьє Юлії Свириденко — робота з Валерієм Кулічем, агробароном і головою Чернігівської ОДА. Формально вона допомагала в управлінні дрібним агробізнесом — виробництвом кормів для диких птахів, пов’язаним із Атрошенком.
Цей епізод часто виставляють як «господарський досвід» і доказ її «професіоналізму». Насправді це був лише стартовий майданчик, перша сходинка у клановій системі, яка вже тоді готувала Свириденко до більшого.
Рівень другий. Брат Віталій і фонд «Свята Покрова»
Ключовим фактором стала не робота з Кулічем, а роль брата — Віталія Свириденка.
• У 2020 році він запускає благодійний фонд «Свята Покрова», нібито для соціальних ініціатив. Насправді фонд став виборчою сіткою, інструментом підкупу лояльності й роздачі політичних бонусів.
• Другим співзасновником фонду стає Олег Дарієнко — аграрій і партнер Руслана Сольського, майбутнього голови Верховної Ради.
• Фонд працював не як доброчинність, а як інструмент інтеграції клану Свириденків у вищу політику. На виході Віталій отримав мандат депутата Чернігівської облради. А Юлії відкрилися двері до уряду.
Це був другий рівень інкубації: перетворення локальних контактів на політичний ресурс.
Рівень третій. Земельні афери і справа НАБУ
Земля — головна валюта української корупції. І саме земля стала основою кар’єрного підйому Свириденко.
• НАБУ підозрює групу Руслана Сольського у привласненні понад 2,5 тис. гектарів державної землі на 290 млн грн та спробі загарбати ще 3,3 тис. га.
• У цій справі фігурує Олег Дарієнко, співзасновник фонду «Свята Покрова» і партнер брата Свириденко.
• Дарієнко керує фермерським господарством «Агродар», що володіє понад 2,2 тис. гектарів.
Це не випадкові співпадіння. Це — цілісна мережа, де земля стала інструментом купівлі впливу, фінансування виборів і побудови вертикалі влади.
Рівень четвертий. Вихід на Банкову
Але навіть такий союз не пояснює, як із регіональної політики Юлія Свириденко злетіла у прем’єри. Тут з’являється Андрій Єрмак.
• Єрмаку була потрібна «нова фігура» для картинки перед Заходом: молода жінка, реформаторка, символ модернізації.
• Але ще важливіше: йому була потрібна слухняна і залежна людина. Свириденко підходила ідеально: без власної потужної групи, але з достатньо гучною біографією і «соціальною історією».
• Брат і його фонд стали гарантією залежності: Банкова знала, що ця родина зашита у схеми, і тримає їх на гачку.
Таким чином, Юлія Свириденко стала проектом Єрмака — «прем’єркою за фасадом реформ», але насправді — повністю контрольованою частиною його вертикалі.
Симптом старої системи
Кар’єра Юлії Свириденко — це не казка про нову генерацію, а хроніка хвороби української політики:
• Фасад: молода жінка-прем’єрка, символ «оновлення».
• Суть: продукт інкубатора, побудованого на фондах, землі й братських лобі.
• Функція: не керувати країною, а виконувати волю Банкової та прикривати старі схеми новими обличчями.
Це пояснює, чому навіть у час війни ми не бачимо системних реформ, а лише безкінечні «програми», «стратегії» та «плани», які розчиняються в корупції.
Висновок.
Юлія Свириденко — це не шанс, не надія і не «символ жіночого лідерства». Це — загроза, замаскована під шанс.
• Загроза того, що Україною керує прем’єрка з корупційного інкубатора.
• Загроза того, що критичні рішення ухвалює не уряд, а Єрмакова тіньова вертикаль.
• Загроза того, що війна стала не каталізатором очищення, а інструментом цементування старих схем.
Свириденко — не самостійна політикиня. Вона — прем’єрка з чорної матриці корупції, виведена руками брата, агробаронів і Єрмака.
Це не просто її біографія. Це — вирок системі, яка навіть у час національної боротьби продовжує продукувати маріонеток замість лідерів.
