Я вже давно писав що російських воєнкорів читати стало дуже цікаво. Вони просто таки співають дифирамби ЗСУ: "Хохли панують в нижньому небі", "цілей СВО неможливо досягнути", "треба зупинитися на тому що маємо".
Останнім часом ниття росвоєнкорів сягнуло таких висот, що вони почали перевершувати наших патріотичних блогерів. І виникає доречне питання - що відбувається?
Дивна штука. У той час як пуйло всія Московії заявляє ніби війна триватиме ще пару років, російські воєнкори доводять що для продовження війни Росія більше не має ресурсів і що Москва повинна зупинитися.
Ба-більше дійшло до того, що російський блогер Ілья Ремесло рубонув правду-матку про стан справ у Росії і особисто про пуйла - і опинився в дурці.
Остаточно мене тригернуло інтерв'ю зрадниці і росвоєнкорші Анни Долгарьової, тої самої яка з Херсонського зоопарку стибрила єнота. А мусить же розуміти, їй не сховатися, єнота їй українці не пробачать ніколи.
Доречне питання - що відбувається? В країні де саджають за пост в інтернеті і де влада каже що воювати збирається ще кілька років таке виглядає, щонайменше, дивно.
Тим більше, що росвоєнкори розповідають... правду.
Командувач СБС майор Бровді (Мадяр) вже кілька разів повідомляв, ворог несе на фронті втрати більші ніж мобілізує людей. І це помітно по ситуації на фронті. Ворог вже кілька тижнів як, типу розпочав "весняний наступ" але насправді він практично ніде не просунувся.
У лютому, за даними осінтерів ЗСУ звільнила територій більше ніж втратила. Спроба ворога наступати розбилась об оборону 3-го корпусу.
ЗСУ стали масово застосовувати удари на середні дистанції і зносять противнику прифронтову інфраструктуру. Ворог вже плачеться, що несе шалені втрати навіть не на передовій, а по дорозі до неї.
Водночас противник остаточно втратив свої позиції всередині Куп'янська. Російські воєнкори масово проспівали тризну по окупантах які сиділи всередині Куп'янська, чекали допомоги від своїх і не дочекалися. На долачу до їхнього "плачу Ярославни", речник відділу комунікації угрупування об'єднаних сил підполковник Трегубов повідомив, що поодинокі окупанти в Куп'янську все ще намагаються вийти в ефір. Вони все ще шаряться по розвалинах - іх просто забули і покинули. Як завжди в Росії.
Панове, я не те що уявляю, я знаю якою ціною даються таки успіхи Збройним силам України. Я знаю наскільки вимотуються наші захисники і за скількох їм доводиться гарувати. Це - правда. Як правда й те що "весняний наступ" окупантів уже розбивається об українську оборону.
Нарешті - те що мене вразило найбільше. В районі селища Покровське на Дніпропетровщині ЗСУ у лютому пішли в наступ і просунулися на 5, а на окремих ділянках на 12 км. І потрохи прочуваються досі. За повідомленнями західних аналітиків українські військовики зуміли організувати взаємодію між дронарями, технікою і штурмовими групами. А це вже практично прорив у військовому мистецтві. Вочевидь - далі буде.
Водночас Україна відновила удари по російських НПЗ та по оборонних підприємствах у російському тилу. Аби захистити підприємства, Москва була змушена ослабити ППО на естонському та фінському кордонах... в районі портів Приморське і Усть-Луга.
Так-так, саме через це ці порти бомбили кілька діб поспіль, і Москва не могла із цим зробити нічогісіньки! Вже повідомляється що російський експорт обвалився на 40% і ніяким зростанням ціни на нафту Москва скористатися не може. А економіка Росії і так вже на ладан дихає.
Поєднання всіх цих факторів наводить на думку - російська влада справді хоче завершити війну, але на своїх умовах. Через те воєнкорам поставили задачу готувати населення до майбутнього перемир'я.
Кремль марить ще кількома роками війни, бо там живуть в світі докладів штибу "Куп'янськ - наш". Воєнкори ж знають правду і просто говорять як є, за нагоди.
Я бачу все більше ознак того, що замирятися Кремль запропонує тоді, коли в Росії все почне сипатися і валитися.
До речі, ЗСУ працюють над цим.
