Якийсь час тому, один військовий блогер, колишній американський військовий, в своїй аналітиці війни із росією, піддав критиці той факт, що тилові лінії оборони у нас будують ті самі бригади, що потім (чи до того) приймають участь в бойових діях. На його думку, це все повинна робити цивільна техніка.
Звучить абсолютно логічно. Але, як показує практика, лінії оборони великих міст, та міст поменше, можуть копатися руками місцевих ТРОшників, без залучення будівельної техніки взагалі, або за магаричі від тих самих ТРОшників. Ну ж бо ця техніка повинна працювати там, де за це заплатять, а не на халяву рити дурні шанці за сто кілометрів від фронту. А як поламається? А паливо, що вже безкоштовне?
Звісно буває (ну і наче все частіше…) і по іншому, але на момент десь кінця березня 2022 року, коли ТРО копало позиції, киянин заявив їм: Вьі опять копать? Да уже закапьівать надо!
Україна ще має заслужити, щоб на її оборону попрацював екскаватор. Тим більше, що в неї є солдат, якому паливо не треба. Але при чому тут Глоки? Ну, відповідь вам не сподобається.
У спільноти прихильників “дозволу про приховане носіння короткоствольної зброї”, поміж інших, є такий аргумент: озброєний громадянин, буде стримуючим фактором для криміналу і навіть терористів. Якщо ви знаєте, що будь який перехожий може виявитися озброєним і готовим до захисту себе і третіх осіб, то двічі подумаєте, перед тим як вчинити якесь неподобство. Звучить абсолютно логічно. Ну от вам контекст нещодавнього фестивалю дружби народів у Крокус Холі. Продавці самооборони дуже люблять апелювати до таких випадків і казати: якби там було пару озброєних громадян, то кількість жертв була би меншою, бо вони б подірявили терористів і все.
В парі кілометрів від місця дислокації мого підрозділу, є типу кафешка. Приємне таке місце, де працює молодь із села. Якось до дівчат трохи неприємно докопався якийсь п’яний чувак. Хотів обійматися. Всі чоловіки зробили вигляд, шо не помічають. Прийшлося вставати і починати розмову зі слова ШАНОВНИЙ. Все полюбовно закінчилося. Більш того, я ж дуже гарно розумію оточуючих. Ну воно ж страшнувато лізти в такий конфлікт. По-перше можна отримати по пиці. По-друге приїде поліція. По-третє ти ще й винним може виявишся у кінці. Коротше є причини не помічати.
Так це банальний побутовий конфліктик. А тепер давайте змоделюємо ситуацію, схожу на отой фестиваль: ви чуєте стрілянину автоматичної зброї десь у торговому залу умовного Мегамаркету. Люди починають кричати і в паніці бігти до виходу. Вам треба продираючись через цих людей бігти ДО пострілів, з маленьким пістолєтіком до, можливо цілої групи, озброєних калашниковими масшутерів. Ви уявляєте як страшно вам буде в цей момент? Для особистого виживання, вам просто треба бігти із усіма, в одному напрямку, до виходу. В такий момент вам знадобиться щось окрім практики на стрільбищі і самого пістолєтіка під курткою. Заради чого ви прямуєте до можливої смерті? Заради оцих людей? Співгромадян? Та ви їх вперше бачите. Ви їм нічого не винні. Вони у вашому житті ніякої ролі не грають. Більш того, багато з них може не такі вже й гарні люди, чесно-то кажучи.
Для того, щоб озброєний громадянин побіг захищати людей навколо, у нього повинна бути залізна воля і ДУЖЕ розвинене відчуття громадянської відповідальності. А ці штуки ніяк на стрільбищі не оціниш і на екзамені на власника зброї не перевіриш. Хоча круто було б, якби був такий екзамен на готовність ризикувати життям заради людей навколо. Знаючи, що тебе можуть вбити, все ж бігти до тих масшутерів.
І прикол в тому, що він у нас є! Називається служба у силах оборони України. Бо це рівно така сама ситуація. Ви чуєте стрільбу не у холі кінотеатру, а у сусідній області, але там такі саме люди, що прийшли аби знищити якомога більше ваших співгромадян і тепер вам треба прямувати до них, хоча вся ваша сутність велить вам тікати разом з іншими наляканими обивателями. Якщо людина зараз ховається від повістки, пливе через Тису, розказує про неправомірність мобілізації чи про те, як треба щоб замість нього пішли воювати депутати, він, навіть маючи той глок, не захистить нікого. В нього був шанс скласти екзамен на такого озброєного громадянина, а він сам вибрав його завалити.
Наша психіка, перебуваючи в полоні страху, раціоналізує будь що, аби дати людині індульгенцію він зустрічі із джерелом страху. Якщо людина каже, що Україна їй нічого не дала і воювати за неї не треба, то це значить, що так само він скаже і про людей, які зараз тікають від масшутерів. Ці люди теж йому нічого не дали, він їм нічого не винен. Зараз 2024 рік, а не часи АТОшечки, де мала місце полеміка про політиків, самоопределение Донбасса і спекуляції на повному питанні. В нас є незаперечні докази того, що війна йде на фізичне знищення більшості населення нашої країни, без урахування їх аполітичності та космополітизму. Як і масшутерам плювати на релігійні переконання своїх жертв чи їх осуд дій влади.
Тож допоки екскаватори приватних забудовників, систематично, не копають лінії оборони, розвантажуючи ЗСУ, ми як суспільство кожен день провалюємо екзамен на громадянську відповідальність і ніякі глоки під хіпстерськими футболочками цього не змінять.
