Ні, я не Джон Рід, який описав прихід більшовиків до влади у Росії у 1917 році. Я громадянин України та мешканець Києва. Я бачу, чим живе Україна зараз.
Ми ведемо Війну за Незалежність. Вона – народна і справедлива. Війна розпочалася 24 лютого 2022 року, і цей день змінив історію Європи та світу. Кремль спочатку зосередив 150 тисяч військових на кордонах України, а потім звинуватив Україну у прагненні захопити так звані «народні республіки Донбасу». Населення РФ продовжує перебувати у зазомбованому пропагандою стані, Кремль посилює інформаційну ізоляцію.
Путін заявив про прагнення демілітаризації та денацифікації України. Тезу про денацифікацію спростували навіть Еммануель Макрон та Олаф Шольц. Нагадаю, що мільйони мешканців України стали жертвами нацистів під час Другої світової війни. І саме по меморіалу у Бабиному Яру – одному з місць європейського Голокосту – завдала удару російська авіація.
Міф про сучасну та потужну російську армію розвіяли українські чоловіки та жінки – солдати та офіцери ЗСУ, Національної гвардії, Територіальної оборони, прикордонники, поліцейські. Вони зупинили броньовані армади росіян, зруйнувавши їхні сподівання на бліцкриг. До сил Територіальної оборони вступили біля 100 тисяч людей, не менше поповнили лави ЗСУ. Успіхи українських захисників завершують процес формування модерної української політичної нації.
Світ не вірить брехні Путіна про хижу Україну. Світ побачив воєнні злочини росіян – вбивства мирних мешканців (десятків дітей та сотень дорослих), захоплення Чорнобильської АЕС та обстріл Запорізької АЕС, варварські ракетно-артилерійські обстріли Харкова та Маріуполя, Охтирки та Ізюма, десятків інших населених пунктів. Світ отримав за 10 днів війни Росії в Україні масив доказів про злочинний характер путінського режиму.
Влада в Україні не розвалилася під ударами російських ракет, навпаки, Володимир Зеленський став камертоном та символом опору агресії. Політичні протиріччя відступили на другий план, у Верховній Раді створено «оборонну коаліцію», спроможну ухвалювати рішення конституційною більшістю голосів депутатів. Збройні Сили зберегли керованість та діють успішно.
Україну залишили (за даними ООН) понад 1,2 мільйони її громадян, 90% з них виїхали до країн ЄС та їх партнерів. Значна кількість громадян України стали внутрішньо переміщеними особами. Ми повинні зробити все, щоб вони повернулися якнайшвидше додому.
Україна подала заявку на вступ до ЄС, яку схвально оцінив Європейський Парламент. Проте давайте відмовимося від ейфорії з цього питання – вступ до ЄС відбудеться не завтра, власне, як і розмова з керівництвом Грузії та Молдови, які не підтримали санкції Європейського Союзу проти Росії, однак також подали заявки на вступ до ЄС.
НАТО виявилося неспроможним створити безпольотну зону над Україною. Це слабка позиція найпотужнішого у світі військово-політичного альянсу, яка засвідчує значний вплив Росії на окремих його членів. Ми знаємо, хто наші друзі і хто – опоненти всередині НАТО.
Глобальні платіжні системи та притомні світові корпорації йдуть з Росії. Вона перетворюється на найбільшу у світі сіру зону, хоча прагнула цієї долі для України. Україна ж вистоїть, бо неможливо перемогти людей, які без зброї зупиняють бронетехніку ворога та захищають рідну землю.
Ми стрімко налагодили систему «свій – чужий» для глядачів цієї війни. Тому світ вчергове дізнався ціну слова Лукашенка. Тому ми знаємо, хто спроможний нам допомогти, а хто буде вибудовувати словесні конструкції. Ми покладаємося на себе. Ми переможемо.
