... була визнана найкращим цифровим продуктом року в Україні. І це не дивно: як ще можна охарактеризувати систему, яка всього лише протягом 2017 року змогла зекономити державі (тобто, платникам податків – нам з вами) понад 19 мільярдів гривень?
Насправді, ProZorro стала всього лише одним кроком на шляху боротьби з корупцією в Україні, хоч і надважливим. Таких кроків, у цілому, було зроблено чимало. Тут і створення антикорупційної вертикалі: НАБУ – слідчий орган, САП – прокуратура, і ВАКС – суд. І закони про очищення влади – коли старих чиновників, які зарекомендували себе найгіршим чином, не допускали до високих посад. І показові затримання хабарників. Все це не лише створювало інформаційний ефект у суспільстві, коли, чи не вперше в історії незалежної України, до корупціонерів почали ставитись, як до справжніх ворогів суспільства (якими вони, власне, і є). Також подібні міри давали й неабиякий економічний результат. Бо ті ж 19 мільярдів, які б, вочевидь, за інших обставин опинилися б у кишенях безчесних держслужбовців, пішли на важливі й життєво потрібні речі: на Армію, на освіту, на охорону здоров’я, на культуру, на зарплати бюджетникам, і навіть на будівництво доріг, яке у 2017-му стало рекордним за всі роки існування нашої держави.
Звісно, боротьба з корупцією не влаштовувало велику кількість чиновників, які звикли за багато років до тіньових надприбутків. Тому на виборах 2019-го пишним цвітом квітнув саботаж – коли державні службовці прямо працювали проти діючого голови держави. В результаті Президент Петро Порошенко програв вибори. А після цього й почався справжній ренесанс корупціонерів. Ви не чули, чи не знайшли тих «мишей», які «з’їли» зерно з Держрезерву? А як там просувається справа брата Андрюші Єрмака, який відкрито торгував посадами? А депутат від «монобільшості» Олександр Юрченко, пійманий на хабарі – мабуть, вже відсторонений від засідань Ради, та сидить хоча б під домашнім арештом? Питання, звісно, риторичні. Діючий режим покриває хабарників та казнокрадів, а натомість бореться з ветеранами, з волонтерами, з бойовими офіцерами, ну й з політичними опонентами, само собою. Показово, що злочинці, які крадуть гроші у власного народу, для цієї влади друзі, а ті, хто захищав народ від біди, – вороги.
