Поет-неокласик, якому належить вислів "гроно п'ятірне". Професор Кам'янець-Подільського і Київського медичного університетів. Знав 19 мов. За життя майстра вийшла лише одна збірка. Загинув на Колимі.
Уродженець села Малі Канівці на Черкащині. Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету. Студіював бібліотеки і архіви Львова, Будапешта, Загреба, Белграда, Бухареста. Знав 19 мов – майже всі слов’янські та європейські, а також старослов’янську, старогрецьку, латину, санскрит. Працював у Петроградському університеті. У 1917 році повернувся в Україну. Професор Кам’янець-Подільського (1918–1923 роки) і Київського медичного (1923–1929) університетів.
Писати вірші почав у Кам’янці-Подільському. Належав до “неокласиків”. Перша збірка “Поростень” (єдина, видана за життя поета) побачила світ 1926-го. Автор монографії “Леся Українка. Життя й творчість” (1926).
Наприкінці 1928-го зазнав шаленої критики за сонет “Лебеді”, а саме за вислів “гроно п’ятірне”, під яким малися на увазі поети-неокласики Микола Зеров, Павло Филипович, Максим Рильський, Освальд Бургардт і сам Михайло Драй-Хмара. Твори поета перестали публікувати.
Заарештований 1933 року за “участь у контрреволюційній організації”, але за рік справу припинено. Вдруге заарештований 1935-го за “націоналістичну контрреволюційну діяльність”. На допитах не зламався. Заслали на Колиму на 5 років. У 1938-му термін продовжили ще на 10 років за “участь в антирадянській організації та антирадянську агітацію”. Загинув 19 січня 1939-го у концтаборі на Колимі. Реабілітований 1989-го.
