100 Облич Української революції - Сергій Єфремов (1876–1939)

100 Облич Української революції - Сергій Єфремов (1876–1939)

Автор назви "Українська Народна Республіка", публіцист-рекордсмен, співзасновник Центральної Ради і товариш її голови, академік і віце-президент Всеукраїнської Академії наук, автор "Історії українського письменства". Засуджений у сфабрикованій справі "СВУ" загинув у нетрях ГУЛАГу.

Уродженець Київської губернії (нині – Черкащина), виходець із родини священика. Закінчив юридичний факультет Київського університету святого Володимира. Був співзасновником Української радикальної партії та Товариства українських поступовців. Із початком Української революції співзасновник Центральної Ради, а згодом товариш (заступник) голови Центральної Ради. Був лідером Української партії соціалістів-федералістів. У першому уряді обійняв посаду Генерального секретаря міжнаціональних справ. Поборник ідеї автономії України у федерації рівноправних народів, ініціював скликання в Києві З’їзду поневолених народів Росії. Ліберал за переконаннями. Виступав проти рішучих кроків УЦР у стосунках із Тимчасовим урядом, через що мав розбіжності з іншими урядовцями. За часів Директорії відійшов від активної політичної діяльності. Після ліквідації УЦР зосередився на науці. Працював в Українській академії наук, а з 1922 року – віце-президент ВУАН.

Серед соратників здобув славу “хрещеного батька” Української Народної Республіки, бо йому належала пропозиція назви УНР. Відзначився як надзвичайно плідний літературознавець та публіцист. У 1930 році засуджений до 10 років таборів за сфабрикованою справою Спілки визволення України. Помер 1939-го у в’язниці міста Ярославля. Реабілітований у 1989 році.