Козак 3-го Гайдамацького полку Армії УНР. Прославився як поет-неоромантик, перекладач, лауреат Сталінської премії, переслідуваний за заклик "Любіть Україну!"
Народився на станції Дебальцеве (нині Донецької області), дитячі роки минули в селі Третя Рота, яке він описав в однойменному автобіографічному романі.
У 1918 році став козаком 3-го Гайдамацького полку Армії УНР. Восени 1919 року потрапив у полон денікінців, а з лютого наступного – вже в лавах Червоної армії, курсант політичних курсів, політпрацівник; інструктор преси при ЦК КП(б)У. Навчався в Комуністичному університеті імені Артема, на робітничому факультеті Харківського інституту народної освіти. Пропагандист при ЦК КП(б)У, старший науковий співробітник Інституту мови і літератури АН УРСР, літературний працівник партизанського штабу, кореспондент фронтових газет.
Перші вірші російською та українською мовами з’явилися в пресі 1917 року, наступного вийшла збірка “Пісні крові”. Існує гіпотеза, що гроші на неї дав командир Омелян Волох, а широко відомий вірш “Комсомолець” первісно називався “Гайдамака” і містив слова: “Я – гайдамака. Стріляй!” Загалом спадщина Сосюри постійно ревізувалася владою і самоцензурою. Наприклад, в поемі “Червона зима” (1921-й) образ “блакитний бій сердець” став “гарячим”, а “золотосиній сон” – “золотобарвним”. Із творів вилучалася національна проблематика, згадки про участь у визвольних змаганнях заклики любити мову. За життя поета вийшло понад 80 видань його творів. Найпомітнішим із 1920-х років вважають поему “Махно” (1924).
