Тихе, потопаюче в зелені село Великі Сорочинці відоме перш за все тим, що саме тут 20 березня (1 квітня) 1809 р. народився Н. В. Гоголь. Про це нагадують сьогодні і літературно-меморіальний музей Н. В. Гоголя, відкритий в 1929 р., і меморіальний комплекс у відновленій в 1980-х роках садибі батьків Гоголя на колишньому хуторі Яновщина, який називається тепер Гоголіве, і цілих два пам’ятника великому земляку: один з них відкрили ще в 1911 р., а другий — в 1952 р., до 100-річчя з дня смерті письменника. Сорочинці пам’ятні і своїми знаменитими ярмарками, оспіваними Гоголем. Вже у середині XVIII ст. тут влаштовувалося п’ять щорічних ярмарків, що збирали величезну кількість людей.
Ще однією гордістю Сорочинців стала знаменита Спасо-Преображенська церква — одна з найбільш яскравих пам’яток українського бароко. Вона була побудована в 1732 р. Данилом Апостолом, прославленим полковником Миргородського полку, вибраного в 1727 р. гетьманом Лівобережної України. Саме тут, в Преображенській церкві, в 1734 р. були похоронені його останки.
Над хрещатим, з гранованими гілками храмом неподільно панує величезний центральний купол, поставлений на дванадцятигранний барабан. Спочатку церква була увінчана дев’ятьма куполами, що створювали пірамідальну композицію, але після пожежі 1811 р. верхи над приміщеннями в кутках хреста не були відновлені, і зараз храм має лише п’ять верхів. Бічні куполи помітно поступаються за розмірами центральному, тим самим підкреслюючи його потужність.
Фасади храму оформлені пілястрами і прикрашені народним орнаментом з дрібних намистинок, розеток, кринів і трилисників. Яскравими зразками барочної пластики є три вхідні портали: рука безвісного майстра перетворила їх на маленькі тріумфальні арки.
Всю ширину храму займає величезний семиярусний іконостас розміром 22x17 м. По суті, він складається з трьох іконостасів, в кожному з яких влаштовані царські брами. Відрізняються вони один від одного перш за все складом ікон. В середньому, як завжди, в першому ярусі, знаходяться намісні ікони «Богоматір» і «Христос»; у лівому — ікони «Покрова» і «Роман Солодкоспів»; у правому — ікони «Трійця» і «Зішестя Святого Духу». У лівому іконостасі місце деісуса займає ікона «Богоматір на троні». У правом деісус є, але досить незвичайний: Христос зображений таким, що обернувся до Богоматері, вони немов би розмовляють. У середньому іконостасі на рівні намісних ікон розташовані зліва — ікона «Свята Ульяна», а справа «Пророк Данило». Пророку Данилу живописець додав портретні риси фундатора храму — гетьмана Данила Апостола, а Святій Ульяні — риси дружини гетьмана Ульяни.
З 125 ікон сорочинської церкви до наших днів збереглися 114, і дякуючи лише тому, що напередодні Другої світової війни іконостас був відправлений на реставрацію до Києво-Печерської лаври, де його вдалося зберегти. «Немає в українському живописі того часу більш монументальних ікон, захоплюючих декоративною красою яскравих кольорів, гранично насичених тонів — червоних, синіх, зелених, охристих і коричневих, — як немає в монументально-декоративному мистецтві поєднання трьох іконостасів у єдину композицію з таким складним ідейно-образним змістом, — пише Г. Н. Логвін. — І архітектура Преображенської церкви, і її чудове декоративне різьблення, і живопис її іконостасів є неперевершеними шедеврами українського мистецтва XVIII ст.»
