Наприкінці XIV ст. в Італії вже жевріла зоря епохи Відродження, але по всій Європі продовжував панувати готичний стиль.
Не був виключенням і Львів. На межі XIV-XV ст. у місті в стилі готики була побудована безліч житлових будинків, храмів і фортифікаційних споруд, але в результаті подальших воєн, пожеж і перебудов до наших днів дійшла тільки одна готична пам’ятка — Латинський собор, кафедральний храм міста.
Собор був закладений в 1360 р. Його першим архітектором і будівельником був Петер Штехер. Як і при зведенні інших монументальних споруд середньовіччя, будівництво храму йшло поволі, з великими перервами. Тільки в 1368 р. були завершені фундаменти, до 1400 р. — башта. У 1404 р. вже інший майстер, Микола Гонзаго з Вроцлава, перекрив склепіннями вівтарну частину. У наступному, 1405 р., відбулося освячення храму. Але тільки в 1479—1481 рр. архітектори Іоахим Гром і Амброзій Рабіш, також майстри з Вроцлава, в цілому завершили будівництво собору. У 1493 р. майстер Ганс Блехер добудував хори із склепіннями.
Не дивлячись на будівництво, що розтягнулося на сто з гаком років, первинний проект собору у результаті залишився незавершеним. За планом нефи передбачалося перекрити шістьма склепіннями, але було зведено тільки три. В результаті утворилася дуже помітна диспропорція між просторовою вівтарною частиною і порівняно короткими, однаковими за висотою нефами. Висота нефів собору до зеніту склепіння складає 18 метрів.
Буквально відразу після завершення будівництва Латинського собору почалися його перебудови і доповнення — кожна історична доба вносила корективи відповідно до нових смаків. Після пожежі 1527 р., коли завалилися склепіння хорів і загинула башта, що стояла над ними, храм реставрували архітектори, що працювали вже в стилі ренесансу. Храм капітально реставрувався і в XVII, і в XVIII ст. У XVI-XVII ст. Латинський собор обріс безліччю капличок: костьол служив місцем поховання знаті, а магнати та багаті городяни прагнули мати родову усипальню в соборі або поряд з ним. Тільки в 1785 р. майже всі ці каплички і склепи були розібрані, збереглися тільки дві — каплиця Боїмів і каплиця Кампіанів, які нині утворюють єдиний ансамбль з основною будівлею собору.
В результаті численних перебудов і реставрацій величний і грандіозний Латинський собор не дійшов до наших днів в первісному вигляді. «Чистої» готики в ньому немає, хоча всі основні ознаки стилю збереглися, як збереглися і конструктивні принципи, і загальне емоційне враження. Найбільш «чисті» форми готики можна побачити у вівтарній частині храму. Її суворі фасади укріплені могутніми контрфорсами і прорізають високими стрілчастими вікнами. Але численні вівтарі, надгробки, скульптури, каплиці, рельєфи, вітражі та інші архітектурні і декоративні деталі, якими обріс собор всередині і зовні впродовж декількох століть, перетворили його на конгломерат форм і стилів.
Висока п’ятиярусна башта Латинського собору добре проглядається з різних кінців Львова та є однією з найважливіших та найхарактерніших архітектурних домінант в силуеті міста. Свого остаточного вигляду з барочним завершенням вона набула в 1767 р. Її висота з хрестом складає 70 метрів. Архітектор башти, майстер Петро Полейовський, планував побудувати дві такі башти, але друга, доведена тільки до рівня даху, так і залишилася недобудованою.
Інтер’єр собору є дуже величним. Величезний простір залитий світлом, що ллється через кольорове скло віконних вітражів. Склепіння собору втрачаються десь у вишині, а простір храму, що здається нескінченним, заповнюють могутні звуки органу...
Існуюче оздоблення храму відноситься до 1760-х років. Тоді тут був встановлений вівтар роботи майстра Матвія Полейовського, а стіни і склепіння були розписані живописцем Станіславом Строїнським. Величезні кольорові вітражі були виготовлені вже набагато пізніше, на межі ХІХ-ХХ ст.
У соборі збереглося декілька різьблених вівтарів і скульптурних надгробків XVI-XVII ст. Мистецтвознавці відносять їх до шедеврів пластики епохи пізнього Ренесансу. Серед скульптур виділяються бронзові зображення гетьмана Станіслава Жолкевського і львівського коменданта Миколи Гертбурта, відлиті в Нюрнберзі матером Панкратом Лябенвольфом. Дух епохи Відродження відображений і в алебастровому вівтарі в каплиці Замойських, який віртуозно виготовлений в 1592 р. майстром Яном Бялим.
До північної стіни костьолу прилягає каплиця Кампіанів, побудована в 1619 р. на кошти львівського бургомістра Мартіна Кампіана. Інтер’єр є надзвичайно багатим — бургомістр не пошкодував грошей на влаштування фамільного склепу. На його оздоблення пішов чорний, білий, червоний і рожевий мармур. З мармуру виконаний і вівтар. До арок каплиці поміщені рельєфи «Зняття з хреста», «Воскресіння» і «Христос-городник», а інтер’єр прикрашають бюсти самого Мартіна Кампіана, його батька Павла і горельєфи із зображеннями пророків, апостолів і євангелістів.
У 1609—1611 рр. до Латинського собору була прибудована каплиця Боїмів — найсвоєрідніша архітектурна пам’ятка Львова, що не має аналогів в європейській архітектурі. Каплицю Боїмів вважають енциклопедією художньої культури початку XVII ст. Її фасад можна роздивлятися годинами. Він виглядає суцільним кам’яним рельєфом — стільки тут різьблених зображень, орнаментів, архітектурних деталей, статуй. «Справжній калейдоскоп скульптурних форм і мотивів! — помічає мистецтвознавець Г. С. Островський. — В них неважко знайти відгомони впливу готики, Відродження — мабуть, не стільки італійського, скільки північного, нідерландського і німецького. І перш за все місцевих художніх традицій мистецтва галицьких скульпторів і різьбярів». Серед цієї пишноти вирізняються сюжети на теми Пристрастей Господніх і рельєф «Юрій Змієборець» («Георгій Переможець»). Під хрестом на куполі каплиці встановлена фігура сумного Христа, що сидить.
Каплиця була фамільною усипальнею львівського сімейства Боїмів, з якого в середні віки вийшла безліч відомих учених, лікарів і мандрівників. На східній стіні збереглися фрески з портретами замовника «каплиці» Георгія Боїма і його дружини Ядвіги, виконані живописцем Яном Дзіані. Захоплює рішення куполу каплиці зсередини: його перспектива, що йде догори, створює враження висоти, що перехоплює подих, хоча насправді висота каплиці складає всього 18 метрів.
Як і фасад, інтер’єр каплиці щедро прикрашений декоративною скульптурою. Ретельно виконана, дивовижна за реалізмом пластика прикрашає навіть зовсім малозначні деталі. Створюється враження, що майстри просто не могли втримати своє натхнення, що «вийшло з берегів». Так, замкову щілину(!) вони прикрасили смішною фігуркою... біса з пивним кухлем в руці!
Ансамбль Латинського собору в Львові є яскравим твором польської школи готичної архітектури і одночасно цілим художнім музеєм, що вміщає прекрасні зразки пластики, скульптури, живопису і архітектури від епохи Відродження до XX століття.
