100 Великих чудес України - Успенський собор у Володимирі-Волинському

100 Великих чудес України - Успенський собор у Володимирі-Волинському

Володимир-Волинський — одне з найстародавніших міст України. Офіційно його вік прийнято відлічувати з 988 року — дати першої згадки в «Повісті минулих літ», проте в реальності його історія бере свій початок у набагато раніші часи. Десь тут (а може, саме на цьому самому місці) в VI — поч. X ст. існував головний центр дулібів — союзу праслов’янських племен, що мешкали у верхів’ях Бугу і басейні правих приток верхньої Прип’яті. З цих етнічних груп пізніше утворилися волиняни (бужани), древляни, а можливо й інші племінні союзи східних слов’ян. У середині VII ст. дуліби були скорені аварами, зазнавши від них, як свідчить «Повість минулих літ», жорстоких принижень. Звільнившись від аварського ярма, дуліби в 907 р. брали участь в поході київського князя Олега на Візантію. У 988 р. князь Володимир Святий приніс на волинські землі християнство. На його честь і було побудоване (або, за іншою версією, перейменоване) місто Володимир-Волинський.

Родючий ґрунт, м’який клімат, безпека від кочівників зробили благодатну Волинь однією з найбагатших земель в Київській державі. З 1118 р. Волинське князівство зберігалося за нащадками Володимира Мономаха. На межі ХІІ-ХІІІ ст. князь Роман Мстиславич Волинський об’єднав Волинь і Галицьку землю в одне велике князівство, рівне великим європейським королівствам, яке пережило татарське нашестя і проіснувало до XIV ст. Міста Галицько-Волинської землі були заможні, багатолюдні і гарні, через них проходили найважливіші торгові шляхи загальноєвропейського значення, що вели до Праги, Регенсбургу, Кракова, Гданська. За своїм значенням і багатством Волинська єпископська кафедра займала друге місце після Київської митрополії.

Кафедральний Успенський собор Володимира-Волинського — єдиний храм княжої епохи, що зберігся на Волині з домонгольських часів, — побудував в 1156-1160 рр. князь Мстислав Ізяславич, правнук Володимира Мономаха. Тому і називають його літописи «Мстиславовим храмом», а іноді ще «Отчим собором». Зводила «Мстиславів храм» артіль переяславльських майстрів. Успенський собор настільки близький київським і чернігівським пам’яткам, що відмінності тут є лише в другорядних деталях: стіни і стовпи тонше, пропорції дещо інші. Конструкція, техніка кладки і архітектурні форми володимир-волинського собору подібні до архітектури Кирилівської церкви в Києві. Очевидно, архітектори отримали тверде завдання — не відступати від київських зразків. Про участь майстрів з Переяславля свідчить лише своєрідна техніка формування цеглин-плінф.

Успенський собор — найбільший з пам’яток подібного типу (22,5x34,5 м, висота 18,5 м). У плані він тринефний, шестистовпний. Подібно до домонгольських пам’яток Придніпров’я, архітектурно-художній образ храму простий і величний. Собор вражає суворою нерухомістю своїх мас. Гладінь стін пожвавили лише невеликі напівколонки і стримано орнаментований фриз. Судячи з того, що на хори можна було потрапити тільки через двері в другому ярусі зовнішньої стіни, будівля була безпосередньо сполучена з княжим палацом переходом.

У княжу епоху Успенський собор використовувався не тільки для богослужінь — тут здійснювалися важливі державні акти, зводилися на «златокований» престол князі. Тут, як свідчить Іпатіївський літопис, знайшов свій останній спочинок засновник собору — князь Мстислав Ізяславич, тут поховані князь Василько Романович, його дружина княгиня Олена і син Володимир Василькович.

Коли в 1240 р. Володимир був узятий татарами, в стінах собору шукали порятунку багато сотень городян. Увірвавшись до храму, загарбники влаштували різанину. За свідченням літописців, церква була «наповнена трупами», проте сам храм щасливо уникнув руйнувань.

У XIV-XV ст. Успенський собор зберігав свою роль головного храму Волині. У 1491 р. він жорстоко постраждав від нападу татар, але вже через три роки був відновлений. У 1560-і роки, під час боротьби за Володимирську кафедру, собор знову виявився сильно пошкодженим: один з претендентів намагався «викурити» свого суперника, що засів в єпископській резиденції, за допомогою гармат.

У 1683 р. храм горів. У 1753 р. під час чергового ремонту західний фасад отримав оздоблення в стилі пізнього ренесансу. Через три десятиліття звалилася частина склепінь і богослужіння в храмі припинилися. Спроби відновити його виявилися невдалими. Якийсь час собор навіть використовувався як складське приміщення. Лише в 1896-1900 рр. під керівництвом архітектора Г. І. Котова була зроблена масштабна реставрація, що повернула первинний вигляд унікальній пам’ятці середньовічної архітектури. 17 вересня 1900 р. собор був заново освячений.

Від первинного декору до наших днів в храмі майже нічого не збереглося. При дослідженнях були знайдені лише невеликі залишки фрескових розписів. В Успенському соборі зберігається величезний (близько 2 м) запрестольний хрест (XVII ст.). На дерев’яній основі закріплений бронзовий чеканний посріблений і позолочений хрест з Розп’яттям, прикрашений чеканним орнаментом рослинних мотивів в стилі Відродження. Образ Христа виконаний майстерно і реалістично, тоді як моделювання форми тіла стилістично пов’язане з традиціями площинного різьблення XVI-XVII ст.


Loading...