100 Великих діячів культури України - Музиканти Березовський Максим Сазонович (1745-1777 рр.)

100 Великих діячів культури України - Музиканти Березовський Максим Сазонович (1745-1777 рр.)

Ще одним стовпом української барокової музики був славетний композитор і співак Максим Сазонович Березовський, класик європейської музики. Його біографія нагадує детективну історію — настільки багато в ній білих плям і неоднозначних поворотів сюжету.

Він народився 27 жовтня 1745 р. у Глухові в родині козацького писаря. Втім деякі дослідники творчості композитора вважають, що Березовський народився в 1740—1741 рр. Початкову освіту хлопчина здобув у рідному місті, гетьманській резиденції. Висловлюють припущення, що Максим навчався в Київській духовній семінарії, а також брав участь у домашній капелі гетьмана Кирила Розумовського — великого шанувальника музики й мецената. Вищу освіту Березовський здобував у Києво-Могилянській академії, де і почав писати власні твори. Втім існують доволі суперечливі дані про те, що музику писати юнак почав набагато раніше — начебто церковний хор виконував твори, написані ним у 10-річному віці!

Як відомо, за тих часів академічні хори навчальних закладів ставали кузнею кадрів для капел відомих вельмож і навіть імператорської капели. Талановитих співаків відряджали до столиці імперії, де вони за сприятливих умов могли зробити блискучу кар’єру. Не був винятком і Максим Березовський, що 1758 р. вирушив до Петербурга. Він став солістом у придворній співацькій капелі князя Петра Федоровича, протягом 1759-1760 рр. був солістом Італійської опери в Оранієнбаумі та Петербурзі. В опері «Олександр в Індії» Арайї він уперше виконав тенорову партію, а згодом відзначився в ще одній постановці — «Упізнана Семіраміда» Манфредіні. В обох цих імпрезах він був не лише єдиним чоловіком, а і єдиним виконавцем місцевого походження. Талант Березовського високо цінували монархи — Петро III зарахував його до співаків «Італійської кампанії» і призначив щорічне жалування 400 рублів. 1763 р. Максим одружився з дочкою валторніста придворного оркестру Фрідріха Юбершера Францискою. Вона була католичкою, тож дозвіл на шлюб довелося просити безпосередньо в імператриці. Ці часи були складними для музиканта: 1762 р. померла імператриця Єлизавета, що була прихильною до митців, Петро III недовго перебував при владі, і після державного заколоту на російському троні воцарилася Катерина II, що ставилась до музики дуже холоднувато.

1765 р. Максим Березовський вирушив до Європи — навчатися в Болонській філармонійній академії, де йому пощастило брати уроки в композитора та історика музики падре Джованні Батіста Мартіні, францисканського ченця, що все своє життя присвятив вивченню історії та теорії музики. Березовський вчився сумлінно і досяг значних успіхів — закінчив Академію з відзнакою, а 15 травня 1771 р. отримав звання maestro di musica і був обраний членом Болонського філармонійного товариства. Рішення про прийняття композитора до товариства було прийнято одноголосно. Цікавий факт: тоді само освіту в цьому закладі здобував юний геній Вольфганг Амадей Моцарт.

У 1773 р. Березовський закінчив оперу «Демофонт», лібрето до якої створив П’єтро Метастазіо. Твір з величезним успіхом було поставлено у Ліворно наступного року. Утім перебуваючи в Італії, композитор не забував про батьківщину — надсилав туди найкращі твори, які виконували при дворі та зробили ім’я Березовського дуже популярним і відомим на всю імперію. Та в Італії талановитий музикант практично бідував — зводити кінці з кінцями йому допомагали замовлення графа Олексія Орлова, брата фаворита імператриці Катерини II, який керував російським флотом, що стояв у гавані Ліворно.

Граф був великим шанувальником музики і часто замовляв Березовському твори.

Власне з іменами Орлова і Березовського пов’язана легенда про княжну Тараканову — спадкоємицю російського престолу, дочку імператриці Єлизавети та Олексія Розумовського. Деякі дослідники спростовують цю інформацію, деякі хапаються за неї, як за соломинку, і розвивають у напівфантастичні теорії. Суть у тому, що Березовський швидше за все виконував деякі дипломатичні доручення графа Орлова, якому був зобов’язаний, а 1764 р. розпочалася скандальна справа княжни Тараканової, яка оголосила себе претенденткою на російський трон. Олексій Орлов отримав завдання викрасти самозванку, і, відповідно до легенди, його співучасником став Максим Березовський. 1775 р. для княжни, що тоді мешкала в Ліворно, було влаштовано велике свято, яке розпочиналося з виконання опери Березовського «Демофонт». Твір настільки вразив Тараканову, що вона, перебуваючи в захваті, зовсім втратила пильність і прийняла пропозицію композитора продовжити свято на фрегаті, який стояв у порту. Саме на цьому фрегаті її очікував Орлов, який мав доправити самозванку в Росію. Згідно з легендою, Березовський брав участь у вечері, і коли корабель вирушив з Італії, він залишив береги Апеннінського півострова разом з княжною Таракановою... Ця легенда не має ані чіткого підтвердження, ані чіткого спростування, тому залишається одним із загадкових фактів біографії талановитого музиканта.

1774 р. композитор повернувся до Російської імперії і був вражений ставленням чиновників. Перед від’їздом з Італії йому обіцяли місце директора Кременчуцької музичної академії — проекти створення цього музичного закладу виношував граф Потьомкін. Натомість Березовський отримав лише місце капельмейстера придворної співацької капели — без жодної надії на підвищення або зміну становища. Він пише нові твори — зокрема оперу «Марія», хорові твори, але його психологічній стан був не надто втішним. Нестатки, великі борги, брак творчої реалізації і перспектив призвели до загострення нервової хвороби і 2 квітня 1777 р. 32-річний митець наклав на себе руки. Він помер у самотності й бідності — не було коштів навіть на поховання. Твори талановитого композитора також спіткала сумна доля — їх не виконували, а деякі взагалі було знищено, як кажуть, за наказом імператриці. Більшу частину творчого доробку Максима Березовського збережено в рукописах, видано було лише поодинокі композиції. Нещодавно знайшли партитуру Одинадцятої симфонії, є відомості про те, що існує і Тринадцята.

Максим Березовський прославився передусім як автор духовних концертів, найвідомішим з яких був «Не отвержи меня во время старости», написаний композитором імовірніше у 17-річному віці для імператриці Єлизавети. Його творчість — це поєднання західноєвропейських музичних канонів з національними хоровими традиціями. Сумно, але ноти значної частини творів Березовського загублено, деякі рукописи перебувають у бібліотеках та музеях різних європейських країн. Тим часом вагомість внеску композитора в європейську музичну культуру було підтверджено встановленням меморіальної дошки на його честь на фасаді Болонської музичної академії в 2005 р. — Максим Березовський став другим іноземцем після великого Моцарта, вшанованим таким чином.

Loading...