100 Великих діячів культури України - Скульптори Сівко Віталій Йосипович (1953-2007 рр.)

100 Великих діячів культури України - Скульптори Сівко Віталій Йосипович (1953-2007 рр.)

Скульптор, педагог, автор паркових скульптур, пам’ятників та меморіальних дощок, встановлених в Україні, США, на Кубі. Народився у с. Вихиловка Хмельницької обл. 1981 р. з відзнакою завершив навчання у Київському художньо-промисловому технікумі, 1988 р. одержав диплом КХІ. З 1994 р. був членом Національної спілки художників України, 1996 р. одержав звання заслуженого художника України. Багато років В. Сівко викладав у Художньо-промисловому технікумі, а після створення на базі останнього Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М. Бойчука був його проректором з навчально-методичної роботи. Передчасна смерть не дала здійснитися багатьом задумам митця.

Твори В. Сівка добре відомі киянам то гостям міста. Найпопулярніші з них розташовані у центрі Києва. Це — скульптурна група, що зображує персонажів кінофільму «За двома зайцями» — Проню Прокопівну і Голохвастого; постать одного з героїв безсмертного твору Ільфа і Петрова — Паніковського та інші.

Бронзовий В. Городецький, який з 2004 р. «п’є каву» за столиком у Пасажі (вул. Хрещатик, 15/4) неподалік вулиці, що носить його ім’я — Архітектора Городецького, і де збереглися споруджені ним прекрасні будівлі. Цей пам’ятник належить до поки що рідкого для Києва типу паркової скульптури, яку встановлюють без постаментів на одному рівні з поверхнею землі. Архітектор Городецький наче йшов повз одну з київських кав’ярень (яка розміщується за його спиною) і вирішив випити філіжанку кави. Він, як завжди, вишукано вбраний — у сюртуці з жилетом та краваткою, а модний капелюх хвацько зсунений набік — так, як це зображено на його прижиттєвих фотографіях. Адже таким і був Городецький — екстравагантним, рішучим, авантюрним і водночас аристократичним та шляхетним. Шарму пам’ятникові надає порожній бронзовий віденський гнутий стілець з майстерно плетеною спинкою, що стоїть поряд зі столиком. Очевидно, маестро чекає на когось із друзів і, вже побачивши його, ось-ось підхопиться назустріч.

Іншою є скульптура — сцена з відомого кінофільму «За двома зайцями», що жартівливо зображує сватання Свирида Голохвастова до Проні Прокопівни. 1999 р. її встановили на перехресті Андріївського узвозу, вулиць Володимирської та Десятинної (скульптори В. Щур та В. Сівко). Як не дивно, саме це уособлення кохання за розрахунком є об’єктом паломництва київських молодят, які фотографуються разом з Пронею та Голохвастовим і кладуть їм до ніг квіти. Прототипами персонажів цієї скульптурної композиції стали актори М. Криніцина та О. Борисов, які блискуче зіграли свої ролі у фільмі. Проте, за задумом авторів пам’ятника, Проня Прокопівна привабливіша і стрункіша, ніж у фільмі, — з тонкою талією, «лебединою» шиєю та стрункою ніжкою, обтягненою тонкою тканиною спідниці. За пропозицією В. Сівка, Голохвастова «поставили» на одне коліно перед Пронею, що надало композиції кокетства і грайливості. Традиційного для творів Сівка шарму надають такі деталі, як персні й браслети на руках Проні. А на спині її кавалера сидить бронзовий жук-рогач, побачити якого можна, обійшовши групу збоку. Загалом ця скульптура, встановлена поряд з Андріївською церквою (в якій, за задумом режисера фільму «За двома зайцями», відбулося невдале вінчання Проні та Свирида), справляє позитивне враження з усіх точок огляду. Тому їй по праву можна віддати «пальму першості» у популярності серед київських пам’ятників. Про це свідчать натерті до блиску різні частини тіла бронзових Проні та Голохвастова, за які їх обнімають ті, хто з ними фотографується. Зокрема дівчата-наречені люблять вмощуватись на коліні Свирида Петровича.

Ще один жартівливий пам’ятник встановлено у сквері на вул. Прорізній, 4. Це — скульптура Паніковського (1998 р., автори В. Щур та В. Сівко), прообразом якої став кіноактор З. Гердт, що зіграв цю роль у комедії «Золоте теля». Паніковського зображено як сліпця з тростиною (яку вже одного разу викрали, тому довелося виготовити нову) у капелюсі і темних окулярах, за якого він себе видавав, щоб видурювати у жалісливих людей гроші. З його нагрудної кишені визирають крадена ложка та носова хустинка з написом «Небаба». Це — прізвище городового, до якого Михайло Самюельович Паніковський ішов (згідно з текстом роману «Золоте теля») зі щоденним хабарем за те, що його не арештовували київські поліцаї. Пам’ятник «людині без паспорта» встановлено трохи вище того місця, де персонаж роману Ільфа й Петрова — «Великий сліпий» — «працював» на перехресті. Бронзовий Паніковський — професійний кишеньковий злодій, лівою рукою наче нишпорить у кишені невидимої чергової жертви, яка тим часом переводить його через вулицю. Лівою ногою він похапцем наступив на монету — щоб ніхто не встиг її забрати.

В. Сівко належить до кола авторів (М. Білик та В. Шишов), що відновили 1996 р. пам'ятник Святій княгині Ользі на Михайлівській площі, споруджений у 1909-1911 рр. за проектом І. Кавалерідзе і зруйнований у 1920-х роках. В. Сівко та М. Білик виготовили з двох 20-тонних брил карарського мармуру постать княгині й групу «Кирило та Мефодій», взявши за основу проект І. Кавалерідзе. Проте у процесі роботи скульптори надали постаті Святої Ольги більшої монументальності й дещо іншого трактування, відмінного від авторського. Варіант Сівка-Білика задовольнив вимоги комісії, яка затверджувала монумент, хоча до цього вже робилося кілька невдалих спроб інших авторів створити проект утраченого пам’ятника.

1997 р. В. Сівко, М. Білик та В. Редько відтворили ще один проект І. Кавалерідзе (який не був реалізований за життя автора) — пам'ятник Ярославові Мудрому. Пам’ятник встановлено поблизу Золотих воріт у Києві на невисокому гранітному постаменті. Чотириметрового бронзового князя зображено сидячим з макетом Софійського собору у руках. Статую відтворено за невеликою моделлю І. Кавалерідзе, яка нині зберігається в його музеї на Андріївському узвозі. І. Кавалерідзе — театральний художник, своїм скульптурам також надавав «сценічності»: динамічна «спіралеподібна» поза князя Ярослава обрамлена драпованим давньоруським одягом, складки якого нагадують зображення тканин на візантійських іконах.


Віталій Сівко. Меморіал військовим льотчикам у Києві

До творчого доробку В. Сівка (у співавторстві з В. Щуром) належить і пам'ятник військовим льотчикам Великої Вітчизняної війни, встановлений 2001 р. на Дніпровському узвозі нижче парку Вічної слави. Цей монумент зображує кіноактора Л. Викова у ролі командира «співаючої» ескадрильї льотчиків-винищувачів капітана Титаренка у фільмі «В бій ідуть лише «старики»». Він — у гімнастьорці з орденами і Зіркою Героя Радянського Союзу на грудях, солдатських галіфе та чоботах, сидить на крилі бойового літака. На невисокому кам’яному постаменті напис — «Військовим льотчикам присвячується. Леонід Биков». Трактування пам’ятника є досить вдалим, адже герой культового фільму у свідомості тисяч і тисяч людей уособлює узагальнений образ справжнього небесного аса часів Другої світової.

В. Сівко та М. Білик є авторами багатьох меморіальних дощок, встановлених у Києві. Це — пам’ятний знак на вулиці Б. Хмельницького, меморіальні дошки на честь митрополита Петра Могили на «Мазепинському корпусі» НА «КМА», 143-ї річниці перепоховання Т. Шевченка у церкві Різдва на Подолі (2004 р.) в Києві та на честь художника-монументаліста М. Бойчука.

Однією з найбільш значущих робіт В. Сівка стало відновлення у 2000 р. (на кошти братів-боксерів Кличків) бронзового позолоченого барельєфу із зображенням архістратига Михаїла для головного фронтону Михайлівського Золотоверхого собору. Прообразом для цього твору послужив оригінальний бароковий барельєф XVIII ст., який чудом зберігся під час знищення собору у 1936 р. (нині — в Музеї історії Михайлівського монастиря). Поганий стан оригіналу змусив В. Сівка реконструювати втрачені частини барельєфу за відомими аналогіями. Архангела відтворено у традиційному вигляді — з вогненим мечем та щитом, у барокових обладунках, з крилами за спиною. Його бронзову копію (виготовлену В. Сівком спільно з В. Бобровським) київська влада 2004 р. подарувала Харкову на честь 350-річчя заснування міста. Постать архангела встановлено в саду ім. Т. Шевченка навпроти Оперного театру.