Притча "Сокира, сосід та чесність, або про передчасні висновки"

Якось одна баба сказала чоловіку, що, наче б, сусід у нього не чистий на руку, що і сокиру вкрасти може.

Прийшов чоловік додому – і одразу кинувся шукати сокиру.

Не знайшов!

Немає сокири! Усю комору обшукав. Ніде немає сокири!

Виходить на вилицю. Бачить – сусід іде.

Але не просто йде: а йде він, як чоловік, що вкрав сокиру, і дивиться він, як той, що вкрав сокиру, та посміхається він, як той, що вкрав сокиру. Навіть привітався сусід, як людина, що вкрала сокиру.

“Який же нечесний в мене сусід!” – вирішив чоловік.

Розлютився, та повернувся додому. Дивиться, а біля комори сокира лежить. Його сокира! Мабуть, хтось з дітей брав сокиру, та й на місце не поклав.

Зрадів чоловік. Задоволений, виходить за ворота.

Бачить, що сусід іде не як той, що вкрав сокиру, і дивиться не як той, що вкрав сокиру, та посміхається не як той, що вкрав сокиру.

“Який чесний у мене сусід!”