Його книгу про війну на Донбасі номіновано на Шевченківську премію. Але система спустила всіх собак на того, хто виявився "не свій". Спілка письменників чужих не підтримує, і має своє бачення, як треба писати книги про війну. За її думкою, є хтось більш гідний, ніж доброволець, віддавший кілька років свого життя на те, щоб захищати країну та побачити все своїми очима.
Віталій Запека не підходить під якісь стандарти, які малюють собі всі ці спілки, об'єднання, навіть партії. І я б сказала: "Віталію! А не наплювати б вам на все це? Рамки та правила для воєнного роману, коли ви самі воювали, а тепер маєте захищати своє бачення серед натовпу людей, можливо, до захисту від війни й не причетних?.." Але ж то справа честі. Проти нього задіяні ресурси та сили, написаний відкритий лист "президенту" і зібрані підписи "впливових" людей. Уявляєте?
"«... розрекламований твір, де війна на сході показана… очима собаки. Так і проситься висновок, про нібито влучний хід агентури ФСБ, який спрямовано на применшення і приниження живих і полеглих героїв у свідомості українців. У такий спосіб нівелюється роль і значення добробатів, учасників АТО та ОСО..." - Це вони обливають брудом книгу Віталія.
Віталій - доброволець (2015-2018), в секторах "В", "М" та "А". Він вільна, смілива та щира людина, але не має такої бюрократичної підтримки, як Спілка письменників. У нього є лише читачі. Взагалі, це дуже багато - коли є читачі. Можливо, це єдиний скарб, за який треба боротися.
Кожна спілка - це структура, яка має керівництво, бюрократію та фінансування. І тому в таких структурах часто є місце не завжди красивим крокам по відношенню до людей. Такі структури вважають за право когось називати письменником, а когось - ні. Хтось такий, як треба структурі, а хтось - не такий. І про війну пише за власним баченням, а не підганяє текст під якісь стандарти написання.
Чудовий письменник Юрій Руденко якось дав мені пораду: немає правил. Їх немає. Пиши так, як ти бачиш. Як відчуваєш.
Ось Віталій так і пише. Але проти нього написаний такий лист, такі "поважні" люди підписались, що аж цікаво. Невже ветеранська книга має такий шалений спротив?
Як закритий привілейований клуб, їй Богу...
Прошу підтримки. Хоч слово на захист. Пам'ятаю, хлопці писали, як їм не дозволяли брати участь в якомусь книжковому заході, тому що ветеранська книга не вписується в якісь стандарти. Чи не час ту систему трошки розхитати?
Він один із нас. І він один проти "поважних" людей у провладних кабінетах. Прошу слово у захист.
