Візит Державного секретаря США Ентоні Блінкена в Україну був анонсований заздалегідь і цим заслужено спричинив інформаційний ажіотаж в українських ЗМІ, експертних і позаекспертних колах. До коментування долучитися всі - і експерти, і псевдоексперти. Зі свого боку звернемо увагу на деталі, які залишилися поза кадром.
1- Ентоні Блінкен є давнім союзником чинного Президента США Джо Байдена. Їхні професійні відносини вимірюються трьома десятками років. Ця, здавалося б, незначна обставина, насправді є вкрай визначальною, адже вказує на близькість Блінкена до Байдена. Прикметно, що у своєму недавньому інтерв’ю для “60 minutes” він визнав, що в тій чи іншій формі спілкується з Президентом США “практично щоденно”. Те, що почув Блінкен в Україні - почує і Байден.
2- Візит Держсекретаря США логічно вкладається у контекст телефонного дзвінка Байдена Зеленському. По суті, в Україну прибув особистий посланець Президента США, сигнали якого були погоджені з першою особою Білого дому для “особистої передачі” в Києві. Нагадаємо слова Байдена за результатами телефонної розмови, де він чітко вказував на реформи, які є визначальними для євроатлантичних прагнень України. Вашингтон очікує на розбудову в Україні справді “міцної і дієвої демократії” на засадах незворотності реформ та без впливів олігархів чи бізнес-партнерів. Те, що сказав Блінкен - сказав Байден.
3- Блінкена в ході візиту до Києва супроводжувала, по суті, перший заступник Держсекретаря Вікторія Нуланд. Факт включення другої особи Держдепу до складу делегації є нетиповим для американської дипломатичної практики. Відтак йдеться про чіткий сигнал. Це і визнання важливості стратегічного партнерства з Україною. І підкреслення досвіду Нуланд, який значно поповнює арсенал американської дипломатії. Це також натяк, що Торі знову буде в грі в українських справах, незважаючи на те, що традиційно питанням України займався помічник Держсекретаря у справах Європи та Євразії.
4- Держсекретар США мав окрему зустріч з Предстоятелем Православної церкви України Епіфанієм. Як окремий пункт програми перебування в Києві. А значить йдеться про офіційну позицію Вашингтона на підтримку ПЦУ. В США визнають історичне значення отримання Томосу про автокефалію української церкви і що це значить для духовного відродження України. Бачимо повноцінне “наслідування політики попередників”, і це той приклад, який варто наслідувати і українській владі, яка чомусь сторониться підтримувати становлення ПЦУ і в Україні, і в питанні боротьби за її міжнародне визнання.
5- Головний дипломат США прибув в Україні на політико-інформаційній хвилі підтримки України, створеної зустрічами Блінкена з “Сімкою”. Те, що Держсекретар провів бесіди з G7, окремо з колегами з ФРН та Франції, додає консолідованої ваги його сигналам на підтримку України. Це, передусім, стосується відсічі російській агресії та неминучості відповіді на будь-які нові спроби шантажу Києва з боку Москви.
6- Візит Блінкена в Україну є елементом змістовної підготовки в США до саміту Байден-Путін. Це символічний сигнал Кремлю, що США стоять пліч-о-пліч з нашою державою у боротьбі за відновлення територіальної цілісності. Те, що Блінкен почув і побачив в Києві, безумовно, стане елементом переговорної позиції Вашингтона. Нічого про Україну без України.
Як підсумок: візит в Україну став кінцевою зупинкою європейського вояжу Блінкена, яким американська дипломатія ставить виразний акцент - саме в Україні. Цим кроком Вашингтон символічно фіксує Київ у сфері трансатлантичних інтересів. Наскільки Київ зможе скористатися таким шансом залежить від подальших дій української влади з імплементації сигналів і порад, озвучених Блінкеном як на камери, так і поза.
Сумнівів поки що більше. Їх додалося після сумбурної прес-конференції на Банковій, де схоже так і не помітили як образили заслуги і самого Блінкена, і Нуланд на тему реформ в Україні. Саме за їхньої підтримки з 2014 року закладалися основи того, що нині болить критикам всього-і вся зробленого «попередниками». Зеленського треба було хоча б попередити.