Устим Кармалюк – подільський РобінГуд, останній гайдамака, улюбленець радянських істориків, які охоче розповідали про його героїчну боротьбу із гнобителями-панами во ім’я звільнення трудового селянства. А його портрет навіть намалював академік Петербурзької академії мистецтв, видатний художник Василь Тропінін.
А ще про Кармалюка є народна пісня, мабуть не коротша за пісню про Довбуша. «За Сибіром сонце сходить, хлопці, не зівайте! Ви ж на мене, Кармалюка, всю надію майте». У наші часи її навіть вивчали у школі. А згодом з’ясували, що є й інші, значно менш патетичні пісні, скажімо, «Зозулечка в полі кука, нема мого Кармалюка», або «Ходив Кармалюк до молодиці». І до того ще й велика купа переказів та легенд.
