Якщо порахувати усі коливання загальної суми боргових зобов’язань – протягом 2015-го вона зменшилася приблизно на 3 мільярди доларів.
Чомусь серед політиків, що торпедують європейський шлях України, прикриваючись «національними інтересами», існує дуже популярна думка: мовляв, за часів прозахідної влади наша країна «жила у кредит». Як бачимо, кредити українці спромоглися вчасно виплачувати – навіть у такий непростий час.
Ви ж пам’ятаєте, що було у 2015-му? Спочатку – відступ з ДАПу й Дебальцеве, яке буквально закидали гарматним м’ясом з-запоребрика. На цій хвилі – підписання «Мінська»-2. Рекордне падіння курсу гривні (яке, щоправда, вдалося подолати за рахунок драконівських обмежень для фінустанов). Рекордна 43-відсоткова інфляція. Здавалося б, Україна, яка торік ледь врятувалася від військового краху, зараз зазнає краху економічного. Але, якимось дивом (насправді, не дивом, а завдяки грамотній економічній політиці уряду та НБУ) ми змогли тоді оминути цю прірву. І не просто оминути, а ще й виплатити три мільярди державного боргу. А ще – майже удвічі наростити золотовалютні резерви. А ще – стабілізувати валютний курс і банківську систему. Багато чого вдалося зробити хорошого – буквально за п’ять хвилин до катастрофи, якої змогли щасливо уникнути.
А от в наші дні, коли вже декілька років на фронті немає потужних наступів, коли економіка, здавалося б, увійшла в спокійну колію, коли банківська система стабільна – от тепер ми починаємо дійсно жити у борг. Причому борг дуже неприємний, з чималенькими відсотками – по співпраця з МВФ, який давав нам до останнього часу дешеві кредити, зупинена і, здається, похована. А у бюджеті діра, бо витрати вийшли більшими, аніж «зелений» уряд планував, а надходження, великою частиною, взагалі виявились фантазіями можновладців. Ми уникнули прірви у 2015-му. А тепер, через зміну влади, маємо усі шанси впасти в неї у 2022-му.
