Михайло Драгоманов був одним із найбільш блискучих і різнобічних українських учених і громадських діячів. Він здійснив вагомий внесок у вітчизняну історію, літературознавство, філософію, соціологію та економіку, був полум’яним публіцистом і збирачем фольклору.
Драгоманов народився в містечку Гадячі на Полтавщині. Батьки його, небагаті дворяни, були людьми освіченими та ліберальними. З 1849 року Драгоманов навчався в повітовому училищі, потім у Полтавській гімназії. Уже тоді він вражав викладачів надзвичайною працьовитістю та цілеспрямованістю. Восени 1859 року юнак вступив на історико-філологічний факультет Київського університету, який на той час був не лише центром освіти, але й вогнищем нових політичних рухів. Драгоманов стає членом «Громади», виступає в пресі як публіцист і починає публікувати перші наукові праці.
У 1871 році університет відрядив ученого за кордон. Драгоманов відвідав Берлін, Прагу, Відень, Гейдельберг, Львів і став одним із перших українських діячів, які «збудили» громадське життя в Галичині. Відрядження тривало три роки, а в цей час у Російській імперії почався наступ реакції на українську культуру, що відроджувалася. Ця обставина змусила вченого стати політичним емігрантом.
Через Галичину він вирушив до Відня, де планував створити центр вільної української національної політичної думки, а незабаром вийшов друком перший громадсько-політичний збірник «Громада», присвячений духовному та історичному корінню українського народу, його боротьбі за волю та рівність. Під впливом Драгоманова виник демократичний рух у Галичині, і сам він активно співробітничав у багатьох західноукраїнських виданнях.
У 1889 році вченого, котрий мав широку популярність у Європі, запросили очолити кафедру загальної історії Софійського університету в Болгарії, однак серце його залишилося з Україною й українцями. Цей період був пов’язаний з новою хвилею реакції в Росії. Леся Українка, яка стала свідком останніх днів ученого, писала: «Пригнічений стан його духу значною мірою підсилюється від усвідомлення сумного стану справ в Україні». 20 листопада 1895 року Михайло Драгоманов, видатний учений і громадський діяч, раптово помер від розриву аорти.
Могутня фігура і правдивий учитель — так охарактеризував Михайла Драгоманова Іван Франко. Особлива заслуга вченого полягала в тому, що він першим роз’яснив українській громадськості зміст і значення конституційного ладу, прав особистості та принципів демократичного самоврядування. Інакше кажучи — дав чітку програму дій.
