Олексій Данілов, секретар "ручної" для Зеленського Ради нацбезпеки й оборони, у недавньому інтерв'ю, мабуть, необачно оприлюднив "велику державну таємницю". Він розповів про юридичний механізм, яким керується не тільки особисто, а й, слід думати, уся суддівська когорта України. На запитання журналістів, чи конституційно запроваджувати санкції проти власних громадян, цей випускник Академії внутрішніх справ самовдоволено відповів, що, мовляв, "дуже уважно читає" закони. А в законі про санкції є "кома і слово "тощо". На уточнення, чи трактує він слово "тощо" у законі як можливість запровадження санкцій, Олексій Данілов відповів: "Давайте ми з вами не будемо тлумачити. Тут якраз проблема, тому що кожен читає як вважає за необхідне".
Ось так, "тощо" в законі – це поле для імпровізацій, маніпуляцій та суддівської еквілібристики. І це поле за роки каденції ще одного "юриста" за сумісництвом, а насправді – фахівця розважального жанру Володимира Зеленського розширилося настільки, що вже час, мабуть, замінити Конституцію України на Закон про "тощо". Інша річ, що у законі про санкції взагалі немає частки "тощо". Взагалі!
Жарти жартами, - але в країні Зе! темпами сумнозвісного "турборежиму" галопує повернення навспак, - у найгірші часи Януковича і Ко. Звідси, - залякування і шантаж, дифамація і відверто брехлива пропаганда проти лідерів інакодумців, - за лекалами ольгінських "професорів", геть як у путінській Росії. А за скроєними ще одним одіозним персонажем часів "вічно легітимного" Андрієм Портновим інструкціями слухняні суди, керуючись законом про "тощо", шиють білими нитками справи проти неугодних Зеленському політиків, патріотів, ветеранів та волонтерів.
Про так звані "справи" проти п'ятого президента годі й говорити. Державна зрада, "торгівля на крові", "нелегітимні призначення", "злочинні накази" (у випадку рейду наших моряків до нашого ж порту на Азові), і таке інше, словом "тощо". Вже не буду вдаватися у дріб'язкові особисті образи у "відосіках" на адресу людини, з якою країна пройшла найважчу фазу російської агресії, людини, яка зуміла не тільки вистояти, але й переконати світ у справедливості українського опору, згуртувати міжнародну антимосковську коаліцію. Людини, завдяки якій Європа й Америка зрозуміли, що кремлівські зазіхання на Україну Україною не завершаться, що Путіну ходить про повернення "сфер впливу", про реставрацію "імперії зла".
Зеленському цього не зрозуміти апріорі. Ну, не може оцінити обиватель та інфантил масштабу особистості. І не тільки політика, будь-кого успішного, компетентнішого, вправнішого і мудрішого. Натомість - заздріть, гнів від безсилля, зловтіха і тупе, вульгарне зубоскальство.
І марно волати про стотисячні армади агресора уздовж українських кордонів, про те, що ворог використовує будь-яку нагоду, аби завдати удару по Україні. Марно, як, до прикладу, Андерс Аслунд, співробітник Atlantic Council, риторично запитувати: "Чи Зеленський і Єрмак з'їхали з глузду? Вони переслідують найбільшого іноземного інвестора Arcelor-Mittal та колишнього президента Порошенка за дурниці в цей критичний час".
До слова, недавні кібератаки на урядовий та сайти інших державних установ – теж на відповідальності "масовиків-затійників", зокрема віцепрем'єра з питань цифрової трансформації Михайла Федорова. Це ж він кілька місяців тому пихато, як і Данілов, заявляв про "перебільшення" тих, хто каже про вразливість кіберзахисту країни. Усі заклики до відповідальності, здорового ґлузду, апеляції до, врешті-решт, інстинкту самозбереження, зависають у повітрі, коли йдеться про реакцію на них "найвеличнішого". Він насолоджується життям сибарита, відпочиваючи то у Гуті, то в Буковелі, то казна-де, а найзадіянішими у "справі оборони" України виявляються суддівські стряпчі, готуючи "арешт" Порошенка.
Все, звісно, можна списати на параною, на патологію мізків, на недорікуватість та юродство блазня. Але мені видається, що це пояснення – для лохів, тих, хто вчора чманів від "вождя", - вони ковтнуть. Радше йдеться про тваринний страх Зеленського – маріонетки у чужих руках, за невиконані обіцянки своїм патронам. Бо саме вони небезпідставно ненавидять п'ятого президента, - за впертість, непоступливість і авторитет. Він, - як кістка в горлі, і Путіну, і Коломойському. І жодні закони про "тощо" не стануть на заваді.
А "тощо"… Переслідування Порошенка вже стали пробним каменем для міцності Зе!режиму. Він «поплив», коли мова зайшла про персональну відповідальність. І "200-відсоткової" генпрокурорки, яка не поставила свого автографа під аферистичною "підозрою". І судді Печерського суду Віти Бортницької, - вона вирішила за доцільне піти у відпустку за власний кошт, ніж оголосити текст ухвали про арешт активів п'ятого президента. Ми ще побачимо сотні таких "тощо". Закон доміно називається.
