Видатна народна художниця, яка працювала в жанрі «народного примітиву», народилася в селі Болотня на Київщині й провела в ньому все своє довге життя. У дитинстві Марія перехворіла на поліомієліт, і тяжка хвороба зробила її не по-дитячому серйозною, спостережливою та вдумливою. Потяг до живопису розкрився у дівчинки рано — вона постійно малювала на піску, одного разу розписала вибілену хату візерунками із синьої глини.
Уперше талант Марії відкрила киянка Т. Флору. В 1936 році Приймаченко запросили до експериментальної майстерні при Київському музеї українського мистецтва. Марія до цього часу малювала, вишивала, захоплювалася писаною керамікою. Її роботи цього періоду були нагороджені дипломом і з успіхом виставлялися в Парижі, Варшаві, Софії, Монреалі, Празі. І не дивно — творчість художниці була цілком самобутньою, глибоко народною, у ній виникав цілий світ, сповнений любові, нестримної фантазії, мудрості, пишної краси. Її «наївні примітиви» — щільний згусток авторських вражень, казок, легенд, українських пісень і реальної дійсності.
Мистецтвознавці так і не можуть вирішити, що являють собою роботи художниці,— чи живопис це, чи графіка. Малюнок, орнамент і живопис органічно переплітаються в них, створюючи неповторний ритм і колорит, а давні символи вічного відродження, смерті й любові наповнюють їх філософським змістом. Створена Приймаченко в 60-х роках «звірина серія» просто не має аналогів ні у вітчизняному, ні у світовому мистецтві. Це воістину заворожуючі твори, в яких фантастичні істоти буквально оживають на очах глядача.
У 1986 році художниця створила приголомшливу «чорнобильську» серію робіт, яка і сьогодні залишається найдосконалішим осмисленням глибинних причин і наслідків страшної катастрофи.
